Відмінності між версіями «Гильце»
| Рядок 11: | Рядок 11: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:225px-1344003033_423113498_4----.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:225px-1344003033_423113498_4----.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рвонквн5к.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рвонквн5к.jpg|x140px]] | ||
| − | |||
| − | |||
|} | |} | ||
Поточна версія на 20:40, 16 грудня 2014
Гильце, -ця, с. = Гільце. МУЕ. ІІІ. 96, 100; О. 1861. XI. Св. 59.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ГІЛЬЦЕ́, я, сер., етн. Обрядове дерево українського весілля, що прикрашається квітами, ягодами, колосками тощо і стоїть на столі протягом усього весілля. Настина світлиця, убрана по-весільному.. На столі гільце, короваї, шишки, яблука й горіхи в тарілках (Нечуй-Левицький, II, 1956, 421); Без рушників, гільця, коровая і танців навколо діжі, як це одвіку в народі повелося, — одруження, за категоричним свідченням усього жіноцтва з Рибальської, не могло бути визнане дійсним (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 25); * У порівняннях. Колись я думала для тебе на прощання Увити гарне рондо чи сонет І рифмами заквітчати навколо, Немов гільце весільне (Леся Українка, I, 1951, 102). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 70.Академічний тлумачний словник
Ілюстрації
|
|
Медіа
https://www.youtube.com/watch?v=3o1httwLNgQ
