Відмінності між версіями «Квочечка»
Кузь (обговорення • внесок) (→УКРЛІТ.ORG_Cловник) |
Кузь (обговорення • внесок) (→Культурологічний словник) |
||
| Рядок 10: | Рядок 10: | ||
2) (з великої літери) народна назва сузір’я з кількох розташованих куркою невеликих зірок; сузір’я Плеяди; в народі його ще називають Віз, Чепіги, Косарі; у народній свідомості асоціюється із так званим «зоряним весіллям», яке лише «закохані можуть побачити». | 2) (з великої літери) народна назва сузір’я з кількох розташованих куркою невеликих зірок; сузір’я Плеяди; в народі його ще називають Віз, Чепіги, Косарі; у народній свідомості асоціюється із так званим «зоряним весіллям», яке лише «закохані можуть побачити». | ||
| − | ===[http://orfograf_ukr.academic.ru/66079/квочка | + | ===[http://orfograf_ukr.academic.ru/66079/квочка Орфографічний словник української мови]=== |
кво́чка | кво́чка | ||
іменник жіночого роду, істота | іменник жіночого роду, істота | ||
Версія за 21:10, 2 грудня 2014
Кво́чечка, -ки, ж. Ум. отъ квочка.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. Зменш.-пест. до квочка. Курка, що висиджує або водить курчат. На дворі зозуляста квочка, надувшись та настовбурчившись рябеньким пір'ячком, водила шестеро курчат (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 47); — Сядь, Юрку, хоч на хвилинку. Коли не сядеш, квочка буде тікати з гнізда, курчат не висидить (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 177); * Образно. Одне може сьогодні Леся сказати про себе: не була ніколи затурканою, обмеженою квочкою (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 57); * У порівняннях. Стара, мов та квочка, ходила сюди й туди (Іван Франко, II, 1950, 23). 2. астр. Народна назва сузір'я з кількох, розташованих купкою, невеликих зірок; сузір'я Плеяд. Микола не міг одірвати очей від неба, водив очима за зірками, придивлявсь до густої Квочки, до Воза, до Волосожара (Нечуй-Левицький, II, 1956, 173); На йому [небі] між зорями купкою срібних цвяшків високо вибралася вже Квочка (Степан Васильченко, I, 1959, 146).
УКРЛІТ.ORG_Cловник
1) курка, що висиджує або водить курчат; символ клопітливої, дбайливої матері; за повір’ям, гості в хаті мають сідати, щоб квочка сиділа на яйцях, а не тікала з гнізда; не годиться в хаті свистати чи грати, коли квочка сидить на яйцях; гніздо з-під квочки не можна викидати, а пустити на воду, щоб шуліки не нападали на курчат, а ворони не дзьобали гнізда; всі ці прикмети спрямовані на оберігання господинями свого нехитрого господарства. На дворі зозуляста квочка… водила шестеро курчат (М. Коцюбинський); Куря квочці не розкаже (приказка); 2) (з великої літери) народна назва сузір’я з кількох розташованих куркою невеликих зірок; сузір’я Плеяди; в народі його ще називають Віз, Чепіги, Косарі; у народній свідомості асоціюється із так званим «зоряним весіллям», яке лише «закохані можуть побачити».
Орфографічний словник української мови
кво́чка іменник жіночого роду, істота
- Але: дві, три, чотири кво́чки
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
http://www.youtube.com/watch?v=JSrVHBZy8UM
