Відмінності між версіями «Темнота»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | |||
| + | Вхід · Реєстрація | ||
| + | Словник української мови | ||
| + | Академічний тлумачний словник (1970—1980) | ||
| + | в означеннях | ||
| + | Тлумачення, значення слова «темнота»: | ||
| + | |||
| + | ТЕМНО́ТА́, бти, жін. | ||
| + | |||
| + | 1. Відсутність світла, освітлення; темінь. Любе місяця сіяння Прожене темноту ночі (Леся Українка, IV, 1954, 111); І враз — з постелі в темноті недремний дух мене підкинув (Павло Тичина, II, 1957, 105); | ||
| + | // Темне, не освітлене або погано освітлене місце, не освітлений простір. А тут ще почало темніти, так Сомкове військо — наче те море, що спереду ще хоч видно, як хвилі ходять, а дальш, у темноті, так уже тілько реве да бурхає (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 157); І сидять вони у темноті на печі, дожидають матір з поденщини (Марко Вовчок, I, 1955, 289); Погасла свічка, — тільки кінчик гноту Червону іскру кидає в темноту (Павло Грабовський, I, 1959, 312); | ||
| + | // перен. Про втрату свідомості, непритомний стан. Закрутилося, заходило колесом все кругом мене... Непроглядна темнота очі криє... (Панас Мирний, I, 1954, 94); | ||
| + | // Час, коли не світить сонце; пізній вечір, ніч. Життя стало нестерпним, з настанням темноти на вулицю не вийдеш, місто як вимерло, тільки ковані підбори [інтервентів] по бруку клацають (Олесь Гончар, II, 1959, 35). | ||
| + | Темна темнота — абсолютна відсутність світла. Коли вона лягла, то перед її очима у темній темноті засунених сіней все стояло його біле обличчя і стиха усміхалося до неї... (Панас Мирний, III, 1954, 151). | ||
| + | |||
| + | 2. перен. Неосвіченість, відсталість, неуцтво. Хай загине Слід по підлості і злобі, Слід по темноті й безумстві [безумству] (Іван Франко, XIII, 1954, 20); Він [лікар] веде боротьбу з темнотою, з забобонами, з ворогуванням селянина до інтелігента (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 172); Злидні, безправ'я, темнота, нещадна експлуатація, моральне знущання — от риси галицької, буковинської, закарпатської минувшини (Максим Рильський, III, 1956, 41). | ||
| + | |||
| + | 3. зневажл. Про неосвічену, необізнану з чим-небудь або відсталу людину. Хтось зашипів на нього, осік зразу: — Ех ти, темнота! Не в грошах діло (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 478). | ||
| + | |||
| + | 4. заст. Сліпота. — Шкода мені, дідусю, твоєї темноти, — каже [Черевань] кобзареві. — Ось на лиш полапай, яке тут диво (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 62). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 69. | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 16:50, 30 листопада 2014
Темнота, -ти, ж. 1) Тьма, потемки. А що мені даси, як я виведу тебе із цієї темноти? Рудч. Ск. І. 101. Темнота обняла її зразу. Мир. Пов. II. 55. 2) Невѣжество. 3) Соб. Темные, непросвѣщенные люди. А безрозумна темнота до Дніпра прожогом ринеК. МБ. III. 243. 4) Въ загадкѣ: волкъ. ХС. III. 65.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Вхід · Реєстрація Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
в означеннях
Тлумачення, значення слова «темнота»:
ТЕМНО́ТА́, бти, жін.
1. Відсутність світла, освітлення; темінь. Любе місяця сіяння Прожене темноту ночі (Леся Українка, IV, 1954, 111); І враз — з постелі в темноті недремний дух мене підкинув (Павло Тичина, II, 1957, 105); // Темне, не освітлене або погано освітлене місце, не освітлений простір. А тут ще почало темніти, так Сомкове військо — наче те море, що спереду ще хоч видно, як хвилі ходять, а дальш, у темноті, так уже тілько реве да бурхає (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 157); І сидять вони у темноті на печі, дожидають матір з поденщини (Марко Вовчок, I, 1955, 289); Погасла свічка, — тільки кінчик гноту Червону іскру кидає в темноту (Павло Грабовський, I, 1959, 312); // перен. Про втрату свідомості, непритомний стан. Закрутилося, заходило колесом все кругом мене... Непроглядна темнота очі криє... (Панас Мирний, I, 1954, 94); // Час, коли не світить сонце; пізній вечір, ніч. Життя стало нестерпним, з настанням темноти на вулицю не вийдеш, місто як вимерло, тільки ковані підбори [інтервентів] по бруку клацають (Олесь Гончар, II, 1959, 35).
Темна темнота — абсолютна відсутність світла. Коли вона лягла, то перед її очима у темній темноті засунених сіней все стояло його біле обличчя і стиха усміхалося до неї... (Панас Мирний, III, 1954, 151).
2. перен. Неосвіченість, відсталість, неуцтво. Хай загине Слід по підлості і злобі, Слід по темноті й безумстві [безумству] (Іван Франко, XIII, 1954, 20); Він [лікар] веде боротьбу з темнотою, з забобонами, з ворогуванням селянина до інтелігента (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 172); Злидні, безправ'я, темнота, нещадна експлуатація, моральне знущання — от риси галицької, буковинської, закарпатської минувшини (Максим Рильський, III, 1956, 41).
3. зневажл. Про неосвічену, необізнану з чим-небудь або відсталу людину. Хтось зашипів на нього, осік зразу: — Ех ти, темнота! Не в грошах діло (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 478).
4. заст. Сліпота. — Шкода мені, дідусю, твоєї темноти, — каже [Черевань] кобзареві. — Ось на лиш полапай, яке тут диво (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 62).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 69.
Ілюстрації
|
|
|
|
