Відмінності між версіями «Невіста»
(→Джерела та література) |
|||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Varvara.jpg|міні]] | [[Файл:Varvara.jpg|міні]] | ||
− | [[Файл: | + | [[Файл:Bogorodl-itsa.jpg|міні]] |
'''Невіста, -ти, '''''ж. ''Женщина. ''А которий козаченько буде з вас у місті: поклоніться моїй жінці, нещасній невісті. ''АД. II. 57. ''Леся, да й сама Череваниха насилу змогли дивитись без сліз на нещасливу невісту. ''К. ЧР. 221. | '''Невіста, -ти, '''''ж. ''Женщина. ''А которий козаченько буде з вас у місті: поклоніться моїй жінці, нещасній невісті. ''АД. II. 57. ''Леся, да й сама Череваниха насилу змогли дивитись без сліз на нещасливу невісту. ''К. ЧР. 221. | ||
− | + | НЕВІСТА, и, жін. | |
1. розм. Дівчина або жінка, яка одружується: наречена. І серп я кинув, і пшеничний стіг, І батьків дім, невісту молодую, І відтоді не бачив більше їх (Іван Франко, XIII. 1954, 324); Добре дійшли свати до невісти, І здорові повертали з нею (Леонід Первомайський, З глибини, 1956, 127); | 1. розм. Дівчина або жінка, яка одружується: наречена. І серп я кинув, і пшеничний стіг, І батьків дім, невісту молодую, І відтоді не бачив більше їх (Іван Франко, XIII. 1954, 324); Добре дійшли свати до невісти, І здорові повертали з нею (Леонід Первомайський, З глибини, 1956, 127); | ||
// Дівчина, яка досягла шлюбного віку або дівчина стос. до того, з ким має одружуватися. Як виріс царевич, і прийшла пора його женить, от цар і послав ганців по всьому царству пошукать царевичеві невісти (Олекса Стороженко, I, 1957, 62); Князь Володимир привіз собі з Корсуня нову жону, ромейську царівну Анну, перезрілу грекиню, яка пересиділася в невістах (Павло Загребельний, Диво, 1968, 212). | // Дівчина, яка досягла шлюбного віку або дівчина стос. до того, з ким має одружуватися. Як виріс царевич, і прийшла пора його женить, от цар і послав ганців по всьому царству пошукать царевичеві невісти (Олекса Стороженко, I, 1957, 62); Князь Володимир привіз собі з Корсуня нову жону, ромейську царівну Анну, перезрілу грекиню, яка пересиділася в невістах (Павло Загребельний, Диво, 1968, 212). | ||
− | + | Христова невіста, заст. — про черницю, монахиню. [Матушка-гуменя:] Я побачу, чи годна ти черницею бити, у Христові невісти постригтися (Панас Мирний, V, 1955, 72). | |
2. діал. Жінка. Пошукала невіста в сусіці, виймила чисту сорочку (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 27). | 2. діал. Жінка. Пошукала невіста в сусіці, виймила чисту сорочку (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 27). | ||
Рядок 38: | Рядок 38: | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
− | + | {{#ev:youtube|jM-AVGtao5w}} | |
− | + | {{#ev:youtube|U9b7g3P1l30}} | |
− | + | {{#ev:youtube|tGsSRm9ZB38}} | |
− | + | {{#ev:youtube|JeXuC-YvpCk}} | |
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
Рядок 51: | Рядок 48: | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
− | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]] |
− | + | ||
Невіста Христова | Невіста Христова | ||
Рядок 58: | Рядок 55: | ||
Останнім часом можна помітити деякі сумніви, як цей образ найкраще передати українською мовою, оскільки в сучасних словниках відображене певне вагання, чи визнати в українській мові слово невіста, чи ні. З одного боку, лексема невіста є у СУМ ‑і та у ВТССУМ‑і1, а у НТСУМ‑і та в ОСУМ‑і вона відсутня. Важливо зауважити, що ті словники, які мають лексему невіста, подають і словосполучення Христова невіста2. | Останнім часом можна помітити деякі сумніви, як цей образ найкраще передати українською мовою, оскільки в сучасних словниках відображене певне вагання, чи визнати в українській мові слово невіста, чи ні. З одного боку, лексема невіста є у СУМ ‑і та у ВТССУМ‑і1, а у НТСУМ‑і та в ОСУМ‑і вона відсутня. Важливо зауважити, що ті словники, які мають лексему невіста, подають і словосполучення Христова невіста2. | ||
− |
Поточна версія на 11:44, 20 грудня 2013
Невіста, -ти, ж. Женщина. А которий козаченько буде з вас у місті: поклоніться моїй жінці, нещасній невісті. АД. II. 57. Леся, да й сама Череваниха насилу змогли дивитись без сліз на нещасливу невісту. К. ЧР. 221. НЕВІСТА, и, жін. 1. розм. Дівчина або жінка, яка одружується: наречена. І серп я кинув, і пшеничний стіг, І батьків дім, невісту молодую, І відтоді не бачив більше їх (Іван Франко, XIII. 1954, 324); Добре дійшли свати до невісти, І здорові повертали з нею (Леонід Первомайський, З глибини, 1956, 127); // Дівчина, яка досягла шлюбного віку або дівчина стос. до того, з ким має одружуватися. Як виріс царевич, і прийшла пора його женить, от цар і послав ганців по всьому царству пошукать царевичеві невісти (Олекса Стороженко, I, 1957, 62); Князь Володимир привіз собі з Корсуня нову жону, ромейську царівну Анну, перезрілу грекиню, яка пересиділася в невістах (Павло Загребельний, Диво, 1968, 212). Христова невіста, заст. — про черницю, монахиню. [Матушка-гуменя:] Я побачу, чи годна ти черницею бити, у Христові невісти постригтися (Панас Мирний, V, 1955, 72).
2. діал. Жінка. Пошукала невіста в сусіці, виймила чисту сорочку (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 27).
Сучасні словники
Така непевність, відбита у словниках (і ремарки розм., заст.), спонукує заміняти лексему невіста «новішим», «сучаснішим» словом — наречена Христова.
Чи можна уважати слово наречена адекватним до цього вжитку? Думаємо, що ні.
Цей образ (Йо. 3:29; Еф. 5:32) вказує на інтенсивну й інтимну любов між Христом і Церквою (віруючими), як і на опіку (з боку Христа) і на вірність (з боку Церкви), яких вона вимагає. Крім загального змісту подружньої любови, який присутній і в старозавітніх пророчих книгах, новозавітні тексти мають додаткову специфіку, яка походить від ікономії воплочення: задля Христового воплочення між Христом і Церквою виник такий тісний зв’язок, що вже подружня любов не є метафорою Христової любови, а Христова любов і поєднання з Церквою є взірцем подружньої любови (Еф. 5:25-32). Воплочення Христове, хоч і звершилось в історії в незбагненній повноті, ще очікує свого остаточного, есхатологічного звершення (Еф. 1:10; 1 Кор. 15:28). Тому образ Церкви-невісти є водночас повною реальністю й есхатологічним очікуванням. Те саме стосується любови посвяченої дівиці й Христа.
У терміні невіста унікально поєднані усі ті аспекти: невіста — це та, яка очікує одруження, та, яка одружується, і та, якою Жених вже тішиться у весільній світлиці. Головний семантичний наголос є на завершеному поєднанні.
Лексема наречена (як синонім слова заручена) обмежується рівнем очікування3. Таке слово не може бути образом повноти любови між Христом і Церквою.
Хоч у СУМ‑і не взято до уваги первісного богословського образу (Церква-невіста), а тільки похідний (посвячена дівиця-невіста), визнаємо слушність авторів у тому, що не наважились замінити Христову невістуна Христову наречену.
1 В обох словниках те саме визначення: «Невіста: 1. розм. дівчина або жінка, яка одружується. // Дівчина, яка осягла шлюбного віку, або дівчина стосовно до того, з ким має одружитися».
2 «Христова невіста: заст. — про черницю, монахиню».
3СУМ та ВТССУМ подають однаково: «Наречений: чоловік (жінка) стосовно до того, з ким має одружуватися. Наречені: чоловік і жінка, які збираються одружуватися». «Заручатися: ставати нареченою або нареченим».
Ілюстрації
Медіа
Джерела та література
Всесвітня Мережа Інтернет.
Зовнішні посилання
Невіста Христова
Один з найгарніших образів любови Христа до Церкви, а також до поодинокого віруючого, головно посвяченої дівиці, вживаний у богословській й аскетичній літературі — це образ Церкви (або дівиці) — невісти Христової.
Останнім часом можна помітити деякі сумніви, як цей образ найкраще передати українською мовою, оскільки в сучасних словниках відображене певне вагання, чи визнати в українській мові слово невіста, чи ні. З одного боку, лексема невіста є у СУМ ‑і та у ВТССУМ‑і1, а у НТСУМ‑і та в ОСУМ‑і вона відсутня. Важливо зауважити, що ті словники, які мають лексему невіста, подають і словосполучення Христова невіста2.