Невіста

Невіста, -ти, ж. Женщина. А которий козаченько буде з вас у місті: поклоніться моїй жінці, нещасній невісті. АД. II. 57. Леся, да й сама Череваниха насилу змогли дивитись без сліз на нещасливу невісту. К. ЧР. 221. НЕВІСТА, и, жін. 1. розм. Дівчина або жінка, яка одружується: наречена. І серп я кинув, і пшеничний стіг, І батьків дім, невісту молодую, І відтоді не бачив більше їх (Іван Франко, XIII. 1954, 324); Добре дійшли свати до невісти, І здорові повертали з нею (Леонід Первомайський, З глибини, 1956, 127); // Дівчина, яка досягла шлюбного віку або дівчина стос. до того, з ким має одружуватися. Як виріс царевич, і прийшла пора його женить, от цар і послав ганців по всьому царству пошукать царевичеві невісти (Олекса Стороженко, I, 1957, 62); Князь Володимир привіз собі з Корсуня нову жону, ромейську царівну Анну, перезрілу грекиню, яка пересиділася в невістах (Павло Загребельний, Диво, 1968, 212). Христова невіста, заст. — про черницю, монахиню. [Матушка-гуменя:] Я побачу, чи годна ти черницею бити, у Христові невісти постригтися (Панас Мирний, V, 1955, 72).

2. діал. Жінка. Пошукала невіста в сусіці, виймила чисту сорочку (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 27).

Сучасні словники

Така непевність, відбита у словниках (і ремарки розм., заст.), спонукує заміняти лексему невіста «новішим», «сучаснішим» словом — наречена Христова.

Чи можна уважати слово наречена адекватним до цього вжитку? Думаємо, що ні.

Цей образ (Йо. 3:29; Еф. 5:32) вказує на інтенсивну й інтимну любов між Христом і Церквою (віруючими), як і на опіку (з боку Христа) і на вірність (з боку Церкви), яких вона вимагає. Крім загального змісту подружньої любови, який присутній і в старозавітніх пророчих книгах, новозавітні тексти мають додаткову специфіку, яка походить від ікономії воплочення: задля Христового воплочення між Христом і Церквою виник такий тісний зв’язок, що вже подружня любов не є метафорою Христової любови, а Христова любов і поєднання з Церквою є взірцем подружньої любови (Еф. 5:25-32). Воплочення Христове, хоч і звершилось в історії в незбагненній повноті, ще очікує свого остаточного, есхатологічного звершення (Еф. 1:10; 1 Кор. 15:28). Тому образ Церкви-невісти є водночас повною реальністю й есхатологічним очікуванням. Те саме стосується любови посвяченої дівиці й Христа.

У терміні невіста унікально поєднані усі ті аспекти: невіста — це та, яка очікує одруження, та, яка одружується, і та, якою Жених вже тішиться у весільній світлиці. Головний семантичний наголос є на завершеному поєднанні.

Лексема наречена (як синонім слова заручена) обмежується рівнем очікування3. Таке слово не може бути образом повноти любови між Христом і Церквою.

Хоч у СУМ‑і не взято до уваги первісного богословського образу (Церква-невіста), а тільки похідний (посвячена дівиця-невіста), визнаємо слушність авторів у тому, що не наважились замінити Христову невістуна Христову наречену.

1 В обох словниках те саме визначення: «Невіста: 1. розм. дівчина або жінка, яка одружується. // Дівчина, яка осягла шлюбного віку, або дівчина стосовно до того, з ким має одружитися».

2 «Христова невіста: заст. — про черницю, монахиню».

3СУМ та ВТССУМ подають однаково: «Наречений: чоловік (жінка) стосовно до того, з ким має одружуватися. Наречені: чоловік і жінка, які збираються одружуватися». «Заручатися: ставати нареченою або нареченим».

Ілюстрації

Джерела та література

Всесвітня Мережа Інтернет.

Зовнішні посилання

Невіста Христова

Один з найгарніших образів любови Христа до Церкви, а також до поодинокого віруючого, головно посвяченої дівиці, вживаний у богословській й аскетичній літературі — це образ Церкви (або дівиці) — невісти Христової.

Останнім часом можна помітити деякі сумніви, як цей образ найкраще передати українською мовою, оскільки в сучасних словниках відображене певне вагання, чи визнати в українській мові слово невіста, чи ні. З одного боку, лексема невіста є у СУМ ‑і та у ВТССУМ‑і1, а у НТСУМ‑і та в ОСУМ‑і вона відсутня. Важливо зауважити, що ті словники, які мають лексему невіста, подають і словосполучення Христова невіста2.