Відмінності між версіями «Іти»

Версія за 20:07, 27 листопада 2013

Іти, іду́, іде́ш, гл. Идти. Ідемо містом. МВ. II. 22. Ось іди, сядь коло мене. МВ. II. 24. Іди слідом за мною. Єв. Мр. II. 14.

Сучасні словники

ліворуч

іти (йти), іду/ (йду), іде/ш (йдеш); мин. ч. ішо/в (йшов), ішла/ (йшла), ішло/ (йшло), ішли/ (йшли); наказ. сп. іди/ (йди); недок.

1) Ступаючи ногами, пересуватися, рухатися, змінюючи місце в просторі (про людину або тварин); Іпрот. стояти, бігти. || Пересуватися кроками певним чином, у якийсь спосіб. || Пересуватися кроками, виконуючи певну роботу, завдання тощо. || їхати, скакати верхи.

2) Рухатися в якомусь напрямі (про види транспорту та інші засоби пересування); їхати, плисти, летіти. || Пересуватися, їхати на якомусь із видів транспорту (про людей). || Пересуватися в небі (про небесні світила, хмари). || Текти (про воду, хвилі й т. ін.). || Пливти, розходитися поверхнею води. || Переміщатися в певному напрямі (про електричний струм, різноманітні імпульси тощо). || Пересуватися під дією прикладеної сили. || Переходити, передаватися з рук у руки. || Пересилатися поштою, телеграфом (про листи, посилки тощо). || Проходити, пролізати в що-небудь, через щось або виходити, вилазити з чогось.

3) Виходити, вирушати в певному напрямі, до кого-небудь. || Вирушати куди-небудь у певну пору. || з інфін., по кого – що, до чого, на що і т. ін. Виходити, вирушати куди-небудь із певною метою. || перев. від кого – чого, звідки. Залишати, покидати кого-, що-небудь; відходити, забиратися. || У формі наказ. сп. разом із дієсловами наказ. сп. підсилює спонукання до якої-небудь дії.

4) Наближатися до кого-, чого-небудь; надходити, під'їжджати. || Заходити до якогось приміщення. || до кого. Дозволяти комусь брати себе на руки (про маленьких дітей, малят тварин).

5) перен. Прямувати, рухатися, розвиватися в якому-небудь напрямі.

6) перен. Ставати, влаштовуватися, найматися кудись на роботу. || Вступати куди-небудь. || Ставати ким-небудь. || Ставати членом певного колективу, організації тощо.

7) перев. з інфін. Приступати до якої-небудь дії, праці.

8) перен. Діяти певним чином (перев. з обставинами способу дії). || за чим і чим. Діяти згідно з певними поглядами, принципами. || на що. Бути готовим до чого-небудь, здатним на щось; погоджуватися на щось. || Устигати в навчанні.

9) за кого і без додатка. Брати шлюб (про жінку); виходити заміж.

10) Бути призначеним, використовуватися для чого-небудь. || Надсилатися куди-небудь. || Надходити звідкись. || Передаватися, пересилатися для затвердження тощо (про плани, проекти, накази й т. ін.). || Витрачатися на кого-, що-небудь.

11) Продаватися, знаходити збут (про товари). Іти з торгів.

12) Виходити, виділятися з чого-небудь (про дим, тепло, запах тощо). || Чутися, розлягатися, лунати (про звук, голос тощо). || перен. Поширюватися, розходитися (про відомості, чутки, славу й т. ін.).

13) Тривати певний час; тягтися, продовжуватися.

14) Минати, проходити (про час та його відтинки).

15) Наставати, наближатися (про певний відтинок часу, період життя, розвитку, про якусь подію). || Насуватися (про щось страшне, лихе). || Наставати як наслідок певної дії, вчинку.

16) Відбуватися, бути в певному стані. || Виконуватися, здійснюватися. || Провадитися, точитися (про бесіду, розмову). || Виконуватися на сцені, демонструватися на екрані (про виставу, кінофільм і т. ін.). || Удаватися в процесі чого-небудь; виходити (у 13 знач.). || безос. || Мати ту чи іншу можливість розвиватися, рости й т. ін.

17) Падати зверху, литися (про дощ, сніг тощо). || Виливатися, просочуватися (про струмінь води, кров).

18) Бути розташованим певним чином; мати певний напрямок. || Вести, виходити кудись (про вікна, двері тощо). || Простягатися, тягтися (про шлях, колію й т. ін.). || Посідати певне місце в переліку, композиції твору тощо.

19) Брати початок; походити від чого-небудь; завдячувати своїм існуванням чомусь.

20) Кидатися на принаду, потрапляти в сіті, у пастку.

21) Даватися, видаватися постійно (про платню, подарунки тощо). || Нараховуватися (про суму грошей, проценти тощо).

22) перев. із запереч., розм. Уживається в зворотах, що характеризують фізичний або психічний стан людини: сон не йде – не спиться, слова не йдуть – не хочеться говорити й т. ін. || кому. Не мати охоти, бажання їсти, пити що-небудь.

''''''Фразеологічний словник''''''

Не йде в го/лову що — не запам'ятовується, не сприймається що-небудь.

Не йде в рот (го/рло) кому — хтось не має апетиту.

Не йти з голови/ (ду/мки) кому — не забуватися, постійно турбувати когось.

Да/лі йти ні/куди — уживається для вираження обурення, розпачу, незадоволення станом речей, чиєюсь поведінкою тощо.

Іди/ та знай — якби знати.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання