Іти

Словник Бориса Грінченка

Іти, іду́, іде́ш, гл. Идти. Ідемо містом. МВ. II. 22. Ось іди, сядь коло мене. МВ. II. 24. Іди слідом за мною. Єв. Мр. II. 14.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ІТИ (ЙТИ), іду (йду), ідеш (йдеш); мин. ч. ішов (йшов), ішла (йшла), ішло (йшло), ішли (йшли); наказ. сп. іди (йди); недок.

1. Ступаючи ногами, пересуватися, рухатися, змінюючи місце в просторі (про людину або тварин); протилежне стояти, бігти. Ой по горі роман цвіте. Долиною козак іде Та у журби питається: — Де та доля пишається? (Тарас Шевченко, II, 1953, 294); Чіпка позаду [товариства] нога за ногою суне... Так ведмідь іде нехотя за циганом (Панас Мирний, I, 1949, 288); Володя спочивать не хоче, все йде та йде (Володимир Сосюра, II, 1958, 358); ♦ Блудом іти див. блуд 2; Іти в ногу див. нога; Іти по п'ятах див. п'ята.

2. Рухатися в якомусь напрямі (про види транспорту та інші засоби пересування); Їхати, плисти, летіти. Весь час погода така тиха, що навіть не помічаю, чи йде пароход [пароплав], чи стоїть (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 347); Ешелони щоночі ідуть через міст на Полтаву (Леонід Первомайський, II, 1948, 108); Десь у західній частині неба, здається, літак гуде.. Видно, йде на дуже високій висоті (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 252); Регулювальники спокійно спостерігали за двома машинами, що йшли по центральній доріжці мосту (Павло Загребельний, Європа. Захід, 1961, 108); ♦ Іти в затоки (затоку) див. затока; Іти на дно див. дно; Іти на посадку див. посадка.

3. Виходити, вирушати в певному напрямі, до кого-небудь. Одного ранку лежу я та думаю, коли в хату вбігла Катря. — Іди, йди, хутенько йди, Усте! — Куди йти? — До панночки, до панії! (Марко Вовчок, I, 1955, 111); — Не йди, зостанься тут. Є схови серед скель (Микола Зеров, Вибр., 1966, 26); // Вирушати куди-небудь у певну пору. — Куди ж ти оце йдеш проти ночі? — питаю я в його (Нечуй-Левицький, III, 1956, 268); Поїзд іде о шостій годині вечора; // з інфін., по кого — що, до чого, на що і т. ін. Виходити, вирушати куди-небудь із певною метою. Сестра плаче, — йде шукати Братів на чужину... (Тарас Шевченко, I, 1951, 388); Він.. ішов по воду (Марко Вовчок, I, 1955, 295); Сам сердився на себе.. — і винувато йшов до худоби (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 334); — Ідіть по Кирдягу! — наказав Бульба, і з десяток козаків кинулись через бурхливу юрбу по Кирдягу (Олександр Довженко, I, 1958, 234); — Так це ж ще далека справа, — мовив котрийсь. — Не тоді ж собак годувати, як на полювання йти... (Федір Бурлака, Напередодні, 1956, 415);

4. Наближатися до кого-, чого-небудь; надходити, під'їжджати. [Відьма:] А он, чи бачиш, на могилі Очима лупа кошеня? Іди до мене. Кицю, кицю... Не йде прокляте бісеня! (Тарас Шевченко, II, 1963, 308); [Річард:] Щось мріє, наче хтось іде чи їде... (Леся Українка, III, 1952, 102); Тінь одділилася від тину і закричала: — Хто іде? (Володимир Сосюра, I, 1957, 445); Маковейчик, підслухуючи розмову на КП, радісно вигукнув: — Самохідки! Самохідки йдуть на поміч! (Олесь Гончар, III, 1959, 242); // Заходити до якогось приміщення. [Сестра Мархва:] Хто там? [Кнуриха:] Добридень вам. Чи можна увійти? [Сестра Мархва:] Ідіть, ідіть (Панас Мирний, V, 1955, 67); Чорне озеро ярмарку вливається струмочком в каплицю; одні йдуть, другі виходять (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 238); Як ішов [Давид] у хату, взяв вила-трійчатки й поставив у кочергах (Андрій Головко, II, 1957, 135);

5. перен. Прямувати, рухатися, розвиватися в якому-небудь напрямі. Під стягом радянським ми дужими стали І в світ комунізму велично ідем (Радянська Україна, 22.XI 1949, 1); Кругом шумить, цвіте моя Вкраїна і все вперед іде (Володимир Сосюра, I, 1957, 446); Шляхом збільшення випуску продукції йде хімічна, легка й харчова промисловості (Наука і життя, 1, 1959, 1). ♦ Гігантськими кроками йти вперед див. гігантський.

6. перен. Ставати, влаштовуватися, найматися кудись на роботу. Знемігся неборака — Хоч продавай хату Та йди в найми (Тарас Шевченко, II, 1963, 127); З містечка люди йшли на роботу з великою неохотою, і тільки важка нужда гнала бідних на роботу до Бродовського (Нечуй-Левицький, II, 1956, 214); І на клич наш могутній бадьоро на заводи колгоспники йдуть... (Володимир Сосюра, I, 1957, 492); // Вступати куди-небудь. Справжня його дорога — іти в інститут, в кораблебудівний, це вона вирішила раніше за нього (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 95);

7. перев. з інфін. Приступати до якої-небудь дії, праці. Починається тарантела — і стара йде танцювати (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 426); Сталь ідуть варити, жать колосся, Будувать новий високий дім (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 73). В атаку йти див. атака; Війною йти див. війна; Іти в танець (танок) — починати танцювати. А та юрба, що посумує вранці, Увечері нехай іде в танець (Леся Українка, І, 1951, 212); Гайдамаки йдуть у танок (Олександр Довженко, I, 1958, 60);

8. перен. Діяти певним чином (перев. з обставинами способу дії). Ми не лукавили з тобою, Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою (Тарас Шевченко, II, 1953, 283); Не було у них учителів, що напрямляли б, як іти і куди іти, не було перед собою стежки, ніхто ще її ні разу не прокладав (Панас Мирний, III, 1954, 187); Про їхнє селянське життя говорили багато. Що от треба і їм з робітниками разом іти — революцію робити (Андрій Головко, II, 1957, 217); // за чим і чим. Діяти згідно з певними поглядами, принципами. Вийти заміж? Хто се сказав? Ні, пріч усякі спокуси, усякі викрути — вона йде за своєю ідеєю... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 161); [Чирняк:] Хоче [син] йти своїм розумом, хай же йде (Іван Франко, IX, 1952, 367); — Ти ще не знаєш, як за правдою йти. Підеш за правдою — ніхто тебе не обидить (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 364);

9. за кого і без додатка. Брати шлюб (про жінку); виходити заміж. — Сватають тебе [дочко] перші люди в селі, парубки все молодії й хороші, — чому не йдеш? (Марко Вовчок, I, 1955, 90); — І не говоріть мені, мамо, не хочу. Краще вже й посивіти дівкою, як вівця, ніж іти за вдівця (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 475). Іти в прийми див. прийми; Іти до вінця див. вінець; Іти заміж див. заміж; Іти на діти див. діти.

10. Бути призначеним, використовуватися для чого-небудь. Потужні підіймальні крани з одеською маркою «Січнівець» ідуть на експорт у Болгарію, Румунію, Польщу, Чехословаччину (Радянська Україна, 9.IX 1962, 1); // Надсилатися куди-небудь. Машини й промислове обладнання, зерно й руда, мінеральні добрива й бітум, метал і тканини ідуть з Херсона через моря й океани в усі куточки земної кулі (Радянська Україна, 15.VII 1959, 3); // Надходити звідкись. [Лев:] Що лісове, то не погане, сестро, — усякі скарби з ліса [лісу] йдуть... (Леся Українка, III, 1952, 226);

11. Продаватися, знаходити збут (про товари). Був у мене Горошовський. Каже, що моя книжка добре йде... (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 319); Риба йде... Мануфактура потроху.. Вовна йде. Смушки рвуть із рук. Кури хапають із кошиків... (Остап Вишня, I, 1956, 57). Іти з торгів — продаватися з торгів. Родовиті, оторочені садами і стависьками палаци ставали трухлявими пустками або йшли з торгів (Михайло Стельмах, I, 1962, 282).

12. Виходити, виділятися з чого-небудь (про дим, тепло, запах тощо). Кучерявий дим йшов просто вгору до самих хмар (Нечуй-Левицький, II, 1956, 195); Прілий дух гнилих пнів, запах кладовища лісного йшов на них з пущі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 347); Жовте листя, оголені віти, синій холод іде з вишини (Володимир Сосюра, I, 1957, 205); Незважаючи на лютий холод, Шовкуна все більше хилило на сон. Тепло, що йшло знизу від коня, приємно гріло й заколисувало (Олесь Гончар, III, 1959, 77); // Чутися, розлягатися, лунати (про звук, голос тощо). — Бийте!., рубайте... — іде лемент од краю до краю (Панас Мирний, I, 1949, 211); Гомону з міста не чутно гучного, 3 бору соснового шум тут іде (Леся Українка, I, 1951, 72); — Провалили картинку, Сев? — сміюся я. — Іще й як провалив. З музикою й барабанами, — регочеться мій друг, і луна йде коридорами, як у лісі (Юрій Яновський, II, 1958, 40);

13. Тривати певний час; тягтися, продовжуватися. Іде життя в них протертою стежкою: як сьогодні, так завтра (Панас Мирний, I, 1949, 240); — Отак сидиш допізна з молодими парубками, байка іде.. безконечна (Василь Стефаник, I, 1949, 257). Іде (ішов) якийсь рік (десяток років і т. ін.) кому — хтось вступив у якийсь рік свого життя. Це вже Грицькові сімнадцятий ішов, а Орися на три роки молодша (Андрій Головко, II, 1957, 512); Левкові Вихрестові йшов золотий шостий десяток літ (Іван Ле, Історія радості, 1947, 164).

14. Минати, проходити (про час та його відрізки). І день іде, і ніч іде (Тарас Шевченко, II, 1963, 413); Літа йшли-минали, старе старілось, молоде росло (Панас Мирний, IV, 1955, 114); Мені здається: час уже не йде, Спинився і завмер (Максим Рильський, I, 1956, 35); * Образно. По місту йшло чудесне вересневе надвечір'я (Вадим Собко, Справа.., 1959, 175). Все йде, все міняється — ніщо не залишається незмінним. А згодом, може, і Сагайдака десь заберуть з Тернової, появиться нове начальство, і Перегуда знову стане на свою колію. Все йде, все міняється. Діалектика (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 248).

15. Наставати, наближатися (про певний відрізок часу, період життя, розвитку, про якусь подію). Іде зима, а кожуха нема (Номис, 1864, № 11159); Я й знаю, що гріх мені так убиватись; та що ж, коли старість іде, а я один! (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 9); Сумна, сумна моя дорога, Все ніч та ніч; де ж сонце, де? Збулася сил душа убога, А світ на зміну тьмі не йде! (Павло Грабовський, I, 1959, 190); Сталевих птиць у грізній високості я чую рев... То йде відплати час (Володимир Сосюра, II, 1958, 177);

16. Відбуватися, бути в певному стані. Яхидна [єхидна] фурія раденька, Що по її все діло йшло (Іван Котляревський, І, 1952, 180); Напиши, як тобі ведеться у Києві.. Як ідуть твої заняття? (Леся Українка, V, 1956, 12); На майдані коло церкви революція іде (Павло Тичина, I, 1957, 56); // Виконуватися, здійснюватися. Вони не уважають, що важко потомились.. Аби робота йшла хутко, аби їм більше зробити, — бо яка робота, така й плата! (Леся Українка, III, 1952, 491); Настало літо. Йдуть жнива у нашому колгоспі (Наталя Забіла, Малим.., 1953, 44); Повним ходом іде засолювання огірків, заготівля й переробка помідорів (Радянська Україна, 27.VIII 1959, 1);

17. Падати зверху, литися (про дощ, сніг тощо). Надходить важка біла хмара і починає йти сніг (Леся Українка, III, 1952, 264); Чорна хмара наступила, Став дощик іти (Степан Васильченко, III, 1960, 193); Недаремно за віки склалося в народі таке прислів'я, що дощ іде не тоді, коли просять, а тоді, коли косять (Радянська Україна, 27.VII 1962, 3); // Виливатися, просочуватися (про струмінь води, кров). Достатку і багатства пройшли злоті літа, Млин став... не йде вода (Микола Зеров, Вибр., 1966, 119); Осколок витягнуто. — Засмоли, Денисе! — каже Хома землякові. Денис заліплює ранку бинтом. — І кров не йде! (Олесь Гончар, III, 1959, 278).

18. Бути розташованим певним чином; мати певний напрямок. Враз перед нами з'являється пірамідальна гора.., а од неї півколом йде височенний хребет (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 139); Насцені видко чверть цирку з глядачами і частину арени. Лавки йдуть чверть-кругом (сегментом) у три поверхи (Леся Українка, II, 1951, 510); Над каною [коминком] стоїть у мене побільшена картка жінки в купальному костюмі.. Через ріжок іде напис (Юрій Яновський, II, 1958, 20); // Вести, виходити кудись (про вікна, двері тощо). З сіней йшло троє дверей на всіх трьох стінах (Нечуй-Левицький, III, 1956, 38); Сходи йшли до води (Леонід Первомайський, Мандрівник, 1935, 38);

19. Брати початок; походити від чого-небудь; завдячувати своїм існуванням чомусь. [Єпископ:] Нема на світі влади, окрім тої, що йде від бога (Леся Українка, II, 1951, 234); — Усі мої біди, певно, йдуть від нашого прізвища — Щасні. На прізвище — щасні, а насправді — нещасні (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 129); Шекспір устами одного з своїх героїв каже: «.. Вище за все — це честь, яка іде не від предків наших, а від наших подвигів» (Вітчизна, 5, 1956, 156).

20. Кидатися на принаду, потрапляти в сіті, у пастку. — Налови він їздив удень і вночі, риба йому йшла до рук, як приворожена (Юрій Яновський, II, 1958, 49); * Образно. Я мов досвідчений лікар, що, в кубку підносячи дітям Прикрий напій полиновий.., Спершу обмазує вінця густим нерозсиченим медом, І молода нерозважність дитячого віку відразу Йде на ту хитру принаду (Микола Зеров, Вибр., 1966, 152).

21. Даватися, видаватися постійно (про платню, подарунки тощо). — І їсти тобі є, і пити тобі є... Ще й плата тобі йде до того... (Панас Мирний, IV, 1955, 358); А я, було, пір'ячко деру, хату підмету, а потім і пряду, дак [так] і на мене шматок хліба йде (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 355); // Нараховуватися (про суму грошей, проценти тощо). [Другий левіт:] Мене послав начальник до рахунків. Майстрам гарамським саме йде розплата за їх роботу при царських палатах (Леся Українка, II, 1951, 132); — Хіба ж від заводу тільки робітникам заробіток! Адже їм [господарям] теж прибуток іде... (Андрій Головко, II, 1957, 599).

22. перев. із запереч., розм. Уживається в зворотах, що характеризують фізичний або психічний стан людини: сон не йде — не спиться, слова не йдуть — не хочеться говорити й т. ін. Альоша перевертався на другий бік, стискав повіки, але сон не йшов (Іван Микитенко, II, 1957, 188); // кому. Не мати охоти, бажання їсти, пити що-небудь. [Юхим:] Щось мені не йде сьогодні чарка: хай уже ти сам вип'єш її до обіду (Степан Васильченко, III, 1960, 89).

23. Діяти, працювати (про механізми). — Небагато варта [січкарня], — сказав я, премудро оглянувши скриньку. — Дуже старосвітська, тяжко буде йти! (Іван Франко, II, 1950, 40); Біля другої гармати двоє. Один, поранений у голову, витягає великого залізничного годинника. Прикладає до вуха, слухає, чи йде (Олександр Довженко, І, 1958, 59).

24. за чим. Наставати за чим-небудь, змінювати щось (перев. про однорідні поняття). Голова в нього хитається в такт пісні, і слова йдуть за словами, немов верблюди в пустині (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 131); Гарматні постріли йдуть один за одним (Олександр Довженко, I, 1958, 54); І видобуток все зроста, і ось уже в Південній іде ритмічно, точно, влад за циклом цикл (Петро Дорошко, Три богатирі, 1959, 50);

25. чим. Робити хід у грі. Іти конем; Іти сімкою.

26. у що. Входити до складу чого-небудь. Проти того плану видання, що подаєте, нічого не маю, хай в 3-й томик ідуть дрібні оповідання, переважно нові (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 225).

27. на що, рідко. Перетворюватися в щось, ставати чимось. Ну і нехай безумний [отаман] гине, іде на гній... На те й війна (Володимир Сосюра, I, 1957, 420); Шепоче він: «Хай ворог гине, іде на вітер і на дим» (Володимир Сосюра, II, 1958, 413). ♦ Іти в зав'язь див. зав'язь.

28. розм., рідко. Те саме, що ли́чити 1. Іде, як корові сідло (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 304); — А їй голуба стьожка й зовсім не йде... (Андрій Головко, I, 1957, 150); // безос. [Ганя:] Дідусю, дідусю... [Макар:] Що? [Ганя:] Як мені в цій сукні? Іде? (Олександр Корнійчук, II, 1955, 180).

29. на кого, розм., рідко. Призначатися комусь для взування, для вдягання. Через літо вони [чоботи] дурно стояли, зате взимі йшли або на Аницю,.. або на Йвана (Лесь Мартович, Тв., 1954, 44).

30. тільки 3 ос. одн., безос., розм. Добре, згода. — Федір Іванович, вип'ємо! — крикнув Власов. — Іде! Урраа! — глухо пронеслося по темному погребі (Панас Мирний, IV, 1955, 135). ♦ Голова [йде] обертом (кругом) див. голова; Далі йти нікуди — уживається для вираження обурення, розпачу, незадоволення станом речей, чиєюсь поведінкою тощо. — Ну, добалакався до краю. Коли вже справника з заробітчанами змішав в одну купу — далі йти нікуди. Досить! (Андрій Головко, II, 1957, 196); Іди та знай — якби знати.

Словник синонімів Полюги

ІТИ

Простувати,(переміщатися ногами) (просто) прямувати, (повільно) ступати, (чітким кроком) крокувати, маршувати, (дрібно) чимчикувати, (з чимсь важким) тарабанитися, (важко) шкандибати// переставляти ноги, дорогу міряти, ледве ноги волочити, топтати чоботи.

Орфографічний словник української мови

Iти́ - дієслово недоконаного виду

Словник синонімів

ІТИ

Йти, ходити, ступати, простувати, прямувати, крокувати, ф. тупати, чимчикувати, ур. спрямовувати свої стопи; (у бій) рушати; (тривалий час) бродити, брести, блукати; (повільно) плентатися; (через силу) волоктися, чвалати, чалапати, клигати, чапати; (як на дибах) дибати; (енергійно) чухрати, манджати; (далеко) тарабанитися; (без діла) віятися; ФР. виходити, надходити, заходити, підходити, рухатися; (на що) пускатися; (з рук до рук) переходити, передаватися; (в отвір) проходити; (- пошту) пересилатися; (за кого) виходити заміж; (- літа) минати; (- природне явище) наближатися, насуватися; (- життя) розвивати-. с

Українсько-російський словник

ІТИ = йти

1) идти; шагать, ступать; рит.; ирон. шествовать; следовать (за кем-н., чем-н.; после чего-н.; о поезде, пароходе и т.п. - куда); уходить (удаляться); падать (об осадках); наступать (о временах года, о поре и т.п.); исходить (распространяться - о звуках, запахах, тепле и т.п.)

іди з-перед очей! — уходи с глаз!

справа йде гаразд — дело идёт хорошо, разг. дело спорится

як ідуть ваші справи? — как идут [обстоят] ваши дела?

2) (від чого) (перен. основываться на чём-н., брать за основу что-н.) исходить (из чего), перен. идти (от чего)

3) (за ким, за чим) (перен. поступать подобно кому-н. или соответственно чему-н.) идти (за кем, за чем), следовать (кому, чему)

4) (предназначаться, использоваться для чего-н.) идти; уходить (тратиться, расходоваться на что-н.)

Фразеологічний словник української мови

ІТИ

• (аж (рідко бі́лий)) світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) (в оча́х (пе́ред очи́ма)) кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила (Оленка), забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ,

• аж дим іде́, з дієсл., перев. зі словоспол. так що. Дуже завзято, інтенсивно. (Іван:) Працювала наша бригада на прекрасному хімічному заводі, і працювала так, що аж дим ішов (І. Микитенко); Василина прискорила нишком темп, вихопилась наперед і починає сапати, аж дим іде (В. Бабляк).

• (аж) моро́з іде́ (прохо́дить, пробіга́є і т. ін.) / пішо́в (пройшо́в, пробі́г і т. ін.) по́за шкі́рою (по́за спи́ною, по спи́ні і т. ін.) кому, у кого, від чого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, раптового впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Холодно було, і мороз йшов поза шкуру, коли вилітали перші свистячі звуки (М. Коцюбинський); — Співав про князя Ігоря,— мороз ішов по спині.— Чарівна пісня (Василь Шевчук); І хоч мороз проходив по спині, Сергій Коляда стримував тремтіння і стояв непорушно (І. Багмут); Скрикнув таким диким голосом, що мені мороз пішов поза шкірою (О. Досвітній); — Де вона там тепла? Аж мороз поза шкурою пішов, як черкнувся ногою! — каже Яким і якось неймовірно поглядає на воду (Панас Мирний); Роздягли братчики Кирила Тура, а в Петра аж мороз пішов поза шкурою, як побачив він білу його сорочку.. в крові (П. Куліш); Гнатові аж моро

• аж (ті́льки) пил (іде́ (клубо́читься)) хма́рою за ким і без додатка. Дуже швидко. Явдоха посадила її (Солоху) верхи на палички, .. палички чкурнули скільки духу, аж пил за ними хмарою (Г. Квітка-Основ’яненко); Івась побіг до хати.— Тільки пил пішов (П. Воронько).

• блука́ти (блуди́ти, іти́ і т. ін.) манівця́ми. Робити щось без чітких орієнтирів, навмання. — Я вирішив так: поставлю Загоруйка поруч з тобою, Світличний. Він буде рівнятися (співаючи) на твій голос. Чуєш, Загоруйко? Щоб не блукав десь манівцями… (О. Гончар); Нам треба уважно ставитися до молодого літератора… щоб він не блудив манівцями і дарма не губив свого обдарування (А. Малишко). блука́ти на задві́рках. — Поздоровляю, Степане. Не думав, що так скоро прозрієш. Гадав, що довго блукатимеш на задвірках та хитрого хліба шукатимеш (М. Ю. Тарновський).

• відійти́ (піти́) / відхо́дити (іти́) у небуття́, книжн. 1. уроч. Померти. Не помре (Сеспель), не має права піти в небуття раніше, ніж побуде вдома, на рідній землі (Ю. Збанацький); Пішов чоловік у небуття, так і не повідавши нікому таємниці, де придбав хлопчину, з якого той кореня (І. Головченко і О. Мусієнко); (Ганна Андріївна:) Ні, сину, мені легко на серці. Я спокійно відходжу в небуття, бо знаю кінець... Перемогу нашу бачу над ворогом (Ю. Мокрієв). 2. Безповоротно минути, пройти. Ще приголомшені вчорашнім ходять ті, хто вцілів у війні, ще не віриться їм, що війна відійшла в небуття (П. Загребельний); У небуття відійшли ті часи, коли епідемії віспи, холери, чуми спалахували в селах та містах нашої країни (З газети); // Перестати існувати; зникнути. На обрії, неначе хмари, Лежали сині пасма гір. Та яничарів двох примари Мені ще заступали зір. Я не питав про їх наймення — Нехай ідуть у небуття. Їх відреклася рідна н

• гна́тися (ходи́ти, іти́ і т. ін.) по п’я́тах. Невідступно переслідувати когось. Семен Лісовий і Микита Ващенко бунтували селян проти царя й поміщиків. За обома ними по п’ятах гналися стражники (Нар. опов.); Чернець поспішав, але тайговий присмерк гнався за ним по п’ятах (О. Донченко); Йому здавалося, що сама смерть женеться за ним по п’ятах (З. Тулуб).

• голова́ (іде́ (хо́дить) / пішла́ (заходи́ла)) о́бертом (кру́гом, хо́дором і т. ін.) чия, у кого, кому і без додатка. 1. У кого-небудь виникає стан запаморочення (від хвороби, болю, голоду і т. ін.). Вікторія не може підвести руки. Стає млосно, йде обертом голова, тисне в грудях (А. Хижняк); У мозку (Якова) сон-туман, тім’я мов хто коліном надавлював, голова кругом ходила (Панас Мирний); Голова ходила ходором, кружила, боліла.. Щоб хоч трохи очуматись, він пішов походити по ярмарку (Панас Мирний); Дух їстівного вдарив у ноздрі (ніздрі) й голова пішла обертом (І. Багряний). 2. Хто-небудь перебуває в стані приголомшеності, відчуває розгубленість (від надміру вражень, численних турбот, справ і т. ін.). Його голова йшла обертом від тих палких думок, які Іван (Тобілевич) привіз з Києва (Ю. Мартич); Контрактом же я так зв’язаний, що не можу кинути службу раніше .. Голова йде кругом (М. Коцюбинський); І то правда, скільки ти

• дале́ко іти́ (йти) / піти́. Добиватися, досягати великих успіхів у чому-небудь; ставати відомим. Докотилася чутка до Нечуйвітра, ніби син його скоро має піти на підвищення. Буває, що такі далеко йдуть (О. Гончар); Декотрі з твоїх (Лободи) ровесників зуміли вище сягнути, але ж і ти .. Не догматик який-небудь, ще можеш далеко піти… (О. Гончар).

• з літ іти́. Старіти. — Та дай же роздивитися на тебе... Сідай де-небудь! Голос молодий І очі теж, а чуб таки посивів... І ти вже з літ ідеш (І. Вирган).

• іди́ (собі́) до чо́рта (до бі́са, до ді́дька, під три чорти́ і т. ін. ), лайл. Уживається для вираження злості, обурення, незадоволення чим-небудь, роздратування з приводу чогось, небажання бачити кого-небудь. — Іди ти під три чорти! — обурюється Роман. — Найшов чим хвалитися — безстидством (М. Стельмах); — Та іди ти під три чорти! — Славчук замахнувся, готовий ударити Рудя (С. Голованівський). іді́ть собі́ до ли́ха. — Тут не можна пасти коні… Примар звелів, щоб… — А йдіть ви собі до лиха з вашим хабарником примарем та з докторами! — вибухнув Замфір (М. Коцюбинський).

• іти́ бо́єм проти кого. Рішуче виступати проти кого-небудь, відстоювати певну думку. При одній лише думці про те, що донька могла б не пройти по конкурсу, що якісь там інститутські книгогризи могли б завалити її при вступі, майора кидало в лють, і він готовий був хоч зараз іти боєм проти кривдників (О. Гончар).

• іти́ (бу́ти, ходи́ти і т. ін.) на поводку́ (на по́воді, на припо́ні, на при́в’язі і т. ін.) у кого, чого, рідше за ким, чиєму. Діяти за чиєю-небудь вказівкою, сліпо підкоряючись чиїйсь волі; бути залежним у своїх вчинках від кого-, чого-небудь. Я знаю: не можна йти на припоні враження читача. Читач не завжди правий (Ю. Смолич); Палко засуджуючи в присутності Маринки гризотівський спосіб життя, нечесне обивательське животіння своїх батьків, ти (Дмитро Гризота) продовжував іти в них на прив’язі (В. Речмедін); — Ти мій авторитет підриваєш! На поводку в Гайворона ходиш! (М. Зарудний); — Я теж винен у цьому, товариші, коли хочете знати. Так, винен, бо ходив за Перегудою на поводку, потурав йому всі ці роки (В. Кучер). іти́ на поворо́зці. — Про Данилка не йде мова,— перебив секретар.— Можливо, він іде на поворозці в когось іншого, який прикривається маскою нейтральності (Р. Іваничук).

• іти́ в дале́ку доро́гу (путь). Умирати. — Я вже, братику,— обернувсь Кирило Тур ізнов до Петра,— покидав зовсім сей світ, уже був і ногу поставив на поріг, щоб іти в далеку дорогу, та що ж? Учепились за мене добрі люди і таки вернули назад (П. Куліш); — Ні, дочко,— промовив задумливо.— Не лагідний твій батько. І не хоче бути таким. Не до цього нам тепер. Залишимо лагідність старим бабусям, що зібралися іти в далеку путь (М. Стельмах).

• іти́ в но́гу з ким—чим. 1. Погоджувати з ким-, чим-небудь свої дії, погляди і т. ін. Азбукою стало, що письменники повинні вивчити життя, іти в ногу з життям, брати участь у житті і т. ін. (М. Рильський); З тобою вийшов я в дорогу, о краю мій, за тебе б’юсь! Іти завжди з братами в ногу в цей день народові клянусь (В. Сосюра); Критика і теорія повинні були б іти в ногу з художньою творчістю, ініціативно втручаючись у її процес (З журналу). 2. Рівнятися на кого-, що-небудь, не відставати від когось, чогось. Коли вже став (Іван) до роботи в цеху, то так і йтиме з усіма в ногу, не зіб’ється (В. Кучер); І все-таки любити цей занедбаний завод можна! Ну, він занехаяний, але ж це зовсім не означає, що не здатний іти в ногу з усією країною (Ю. Шовкопляс); Лікар, якщо він хоче йти в ногу з життям, повинен користуватись послугами бібліотеки (З газети).

• іти́ в одні́й упря́жці перев. кому. Спільно діяти, докладаючи певних зусиль у досягненні чого-небудь. — Як там не є, а нам іти в одній упряжці, Олексію Гнатовичу (І. Цюпа); Що ж, братенику, видно, нам удвох в одній упряжці не йти — доведеться ділитися (М. Стельмах).

• іти́ вро́зріз з чим. Суперечити чому-небудь, не погоджуватися з чимсь. У поодиноких випадках він не може цілком згодитися з усталеною думкою і висловлює свої міркування, що йдуть з нею дещо врозріз (З журналу).

• іти́ (зника́ти) / піти́ (зни́кнути, відійти́) в непа́м’ять. Забуватися, не згадуватися. (Співець:) Ісаії пророцтво не справдилось,— мир не настав, Месія не з’явився, пісні його нехай ідуть в непам’ять, нехай не дражнять нас... (Леся Українка); Він спинявся проти розчиненого вікна в сад, і все, про що думав, зникало у непам’ять (П. Колесник); Слова ті давно пішли в непам’ять (І. Микитенко); Про тую жалобу за продану Денисові землю ніхто тепер і не згадував,— вона вже пішла в непам’ять (Б. Грінченко); Здається, недавно все це було, і вже немає його, розвіялося за вітром. Все забувається, відходить в непам’ять... (П. Гуріненко).

• іти́ (леті́ти) / піти́ (полеті́ти) до чо́рта (к чо́рту, під три чорти́, к бі́су і т. ін.), грубо. Зазнавати цілковитого провалу, краху; пропадати, гинути. Такий маю здоровий вигляд (хоч, знаєш, не завжди, один день, одна тривога — і все летить до чорта) — а в дорозі загублю все (М. Коцюбинський); Я тільки жду програми галицької газети, щоб фінал до німецької статті написати на тему: ось зерно нової партії слов’янськоєвропейської. Коли це бац! При помочі двох Ваших же делегатів летить к бісу прогресивна газета (М. Драгоманов); Коли жінки де замішались і їм ворочати (керувати) дадуть; .. Прощайсь навік тогді (тоді) з порядком, Пішло все к чорту неоглядком (І. Котляревський).

• іти́ (лі́зти) / піти́ (полі́зти) пробо́єм (на пробі́й). 1. Силою проникати або намагатися проникнути куди-небудь. (Свинельд:) Нарешті місто загорілося, і тоді знали ми, що все пропало. Тому повернули коні і пішли пробоєм туди (Ю. Опільський); Старшину Векленка було вбито саме в ті хвилини, коли німці полізли на пробій (Ю. Яновський). 2. Добиватися, досягати настійливо чого-небудь, долаючи будь-які перешкоди, докладаючи великих зусиль. — Таке життя, тату, що треба в нього пробоєм іти, живохватом! Тільки тоді чогось досягнеш... (О. Гончар); В умінні йти до наміченої мети пробоєм Ользі з Олею не зрівнятися (Ю. Шовкопляс).

• іти́ (ляга́ти) / піти́ (лягти́) в (сиру́) зе́млю. Умирати. — Іди собі, мале дитя, у сиру землю, поки не зазнало лиха, іди малим — і краще, і легше (Панас Мирний); (Наум:) Не остав мене, Господи .. Цілий вік ти мене милував, а на старості, як мені треба було у землю лягати, послав ти мені таке горенько!.. (Г. Квітка-Основ’яненко); (Олексій:) Через моє страждання, через людські попрьоки (докори), через непорядки у господарстві .. і не оглянемося, як ляже вона (Галочка), моя голубочка, у сиру землю (Г. Квітка-Основ’яненко).

• іти́ на ви, заст. Виступати війною проти кого-небудь. Благородний і простосердий слов’янин, він (князь Святослав) завжди попереджав про свій похід: “хочу йти на ви” (О. Довженко); Тисячі років тому, коли воїни на своїх бенкетах черпали вино черепами своїх противників, навіть тоді перед нападом попереджували ворога чесно й відкрито: іду на ви! (О. Гончар).

• іти́ навпо́мацки. Вирішувати, робити що-небудь, не маючи точних знань, не знаючи твердо чого-небудь. — Без широкої освіти в житті доводиться йти навпомацки (С. Добровольський).

• іти́ на все. Не рахуватися ні з чим, не зважати ні на які перешкоди. Свідомо йдемо на все.. І може, тому вона, Батьківщина, для нас стає тим дорожча, тим прекрасніша (О. Гончар); Двічі вигравши у македонок, .. олімпійська команда українок (з гандболу) вийшла на амбітних росіянок, які йшли на все, аби перемогти у поєдинку (З газети).

• іти́ назу́стріч сме́рті. Бути готовим померти за когось, щось. — Не тут твоє місце, а з ними, що смерті назустріч ідуть (І. Франко).

• іти́ (перехо́дити) / піти́ (перейти́) на той світ. Умирати. (Служебка (виймає з клунка якесь шмаття):) От шмаття перебратись вам (в’язню) за старця, все ж буде ліпше .. хто побачить — не пізнає.. Але краще, якби ніхто ніде вас не побачив. (В’язень (одягаючись, спинився):) Ніхто, ніде? Хіба я йду на той світ? (Леся Українка); Подай же нам, всещедрий Боже! Отак цвісти, отак рости, Так одружитися і йти, Не сварячись в тяжкій дорозі, На той світ тихий перейти (Т. Шевченко).

• іти́ / піти́ ва-ба́нк. Діяти, ризикуючи всім. Із ста шансів на перемогу у нього не більше одного. Один! Але він вірив у цей свій один і тому йшов ва-банк (О. Гончар); Він (отаман) розумів небезпеку надуманої операції, але, як невдаха-картяр, мабуть, вирішив уже іти ва-банк! (П. Панч).

• іти́ / піти́ вго́ру. 1. Добиватися вищого становища, положення в суспільстві. “Тепер козаки побиті,— думав Єремія, їдучи до Варшави .. Час мені ставати до свого діла. Час мені йти вгору, підніматися високо, як тілько мога (тільки можна)!..” (І. Нечуй-Левицький); Інший би гордився твоїми успіхами, становищем, тим, що йдеш угору, а цей? Рідний батько при людях наклеп на тебе зводить, ГЕСи якісь приліпив, затоплення Скарбного (О. Гончар). іти́ уго́ру все та вго́ру. Вишняк ішов угору все та вгору. Вишнячка йшла ушир усе та вшир (Л. Костенко). 2. Успішно розвиватися, поліпшуватися і т. ін. На базі сучасної техніки швидко йдуть вгору галузі легкої й харчової промисловості (З журналу); В кінці 50-х років садівництво в Донбасі швидко йде вгору (З журналу); Діла бідняків швидко пішли вгору (Г. Григор’єв). 3. Підвищуватися в ціні; дорожчати. Віск земний не мав конкуренції. Віск пішов угору (І. Франко).

• іти́ / піти́ в ді́ло. Знаходити застосування; використовуватися, не пропадати. Відходи лісопилки ідуть в діло (З газети).

• іти́ / піти́ в закла́д. Сперечатися на гроші, на яку-небудь річ і т. ін. — Може, води в рот понабираємо, Маріє? Понабираємо і в заклад підемо, хто більше вимовчить (В. Кучер); “Я як свисну, дак ще не так,— Остап почав мовить,— Ніхто в світі, в заклад пійду (піду), На ногах не встоїть!” (Укр. поети-романтики..).

• іти́ / піти́ війно́ю на кого.Гаряче, запально сперечатися з ким-небудь. О. Василь боронив свої права і йшов війною на Раїсу, обертаючись раптом з слуги Божого в слугу Марса (М. Коцюбинський).

• іти́ / піти́ в наро́д, іст. Вести просвітницьку діяльність. Коли Жука звільнили з школи за читання нелегальної літератури, він пішов у народ; вів трудове життя (Укр. літ.).

• іти́ / піти́ в хід. Використовуватися, застосовуватися. Залітали комарі й до палат.. Світилося світло, і починалася запекла війна, йшли в хід рушники, сорочки, простирадла (Ю. Збанацький); Люто сперечаються солдати. Тут уже все пішло в хід: крики, гамір, погрози, лайка (О. Довженко).

• іти́ / піти́ да́лі. Не зупинятися на чому-небудь, не обмежуватися чим-небудь. І син, і мати догоджали синові багатого дуки: один ждав через його одібрати тепле місце, друга — далі ішла — хотіла поріднитися (Панас Мирний); — Тут би варто школу зробити,— говорив Прокіп. Але Гуща йшов далі.— Школу маємо вже, зробім краще народний університет (М. Коцюбинський).

• іти́ / піти́ до вінця́. Одружуватися. Так спали довгими ночами по хатах і клунях старші степові дівчата з хлопцями на досвітках. Аж поки не йшли до вінця (Т. Масенко); Після Великодня .. і до вінця підемо (М. Стельмах).

• іти́ / піти́ до рук (у ру́ки, рідко у ру́ку) кому. Легко діставатися, здійснюватися і т. ін. — На лови він їздив удень і вночі, риба йому йшла до рук, як приворожена. Так він проживав — цей сліпий дід (Ю. Яновський); (Нечипоренко:) Фортунить вам, Маріє Кирилівно, просто інший раз аж не віриться. Кожна справа ніби сама в руки вам іде (О. Левада); — А! Який той Терешко щасливий! Йому все йдеться! Все йому йде в руку! І сливи швидко ростуть! (І. Нечуй-Левицький); Наука в Остапа Тура Гнатові Яворському пішла в руку (С. Чорнобривець).

• іти́ / піти́ за водо́ю. Безслідно зникати, пропадати. З чорними бровами іду за дровами, а з рудою бородою іди за водою (Укр.. пісні).

• іти́ / піти́ з ди́мом. Горіти, пропадати. Не один вельможний магнат хапався за голову, бачачи, як іде з димом його добро (М. Пригара); Стара батьківська хата ще в війну з димом пішла (М. Олійник); Увесь кількатисячний маєток, нагарбаний за кілька літ, пішов з димом (І. Франко).

• іти́ / піти́ з (цього́) сві́ту. Умирати. Прощай, ряба кобило! Через тебе з світу іду (Укр.. присл..). піти́ з сьо́го сві́та. Поставили громадою Хрест над сиротою Й розійшлися… Як билина, Як лист за водою, Пішов козак з сього світа (Т. Шевченко).

• іти́ / піти́ ко́лесом. Різко і швидко змінюватися. — Ще батько мій .. перекочував із села в Пітер, поступив на цей завод; так і пішло потім — колесом: чотирнадцяти років я вже працював на заводі (А. Головко); (Риндя:) А я не знаю, Антоне Тимофійовичу, як без вас на світі жити буду. (Кряж:) Так, як і жив .. (Риндя:) Не до сміху мені. Вся моя біографія може зараз колесом піти... (М. Зарудний).

• іти́ / піти́ ку́рсом яким. Бути послідовником кого-небудь, відстоювати, пропагувати чиїсь ідеї. Він був щасливий, що і йому несподівано випала місія йти тим же курсом, нести правду до далеких берегів чужого світу (Л. Дмитерко).

• іти́ / піти́ навпросте́ць (навпрошки́). Говорити, діяти прямо, відверто. — А що ж Сомко? Хоть він і розумом, і славою узяв над усіма, да й йому не дають гетьманувати. — Як же се так?.. — А Сомко, бачте, навпростець іде, не хоче нікому придіте поклонімося (П. Куліш); Кроква спитав: — Чому вас так цікавить Леонід Потапович? Данило вирішив іти навпростець: — Я поважаю людей щирих (Л. Дмитерко); На .. зборах він пішов навпрошки, бо підготувався й був упевнений у перемозі (Ю. Мушкетик).

• іти́ / піти́ назу́стріч. 1. кому і без додатка. Виявляти увагу до кого-небудь, задовольняти чиєсь бажання. Наші індійські друзі завжди йшли нам назустріч. Хочете подивитися фабрику? Будь ласка. Хочете заїхати в село? Просимо (В. Минко); У нашому господарстві йдуть назустріч тим випускникам шкіл, які прагнуть продовжувати навчання (З журналу). 2. чому. Не зупинятися, не відступати перед чим-небудь. Завдання, які сьогодні стоять перед нами, вимагають не відступати перед труднощами, невдачами, а сміливо йти назустріч їм для того, щоб перемагати їх (З газети).

• іти́ / піти́ на не́бо. Умирати. (Семпроній:) Про віру я перечитись не буду, але ж гадаю, що не всі готові на небо йти... (Леся Українка).

• іти́ / піти́ напроло́м. Переборюючи всі перешкоди, діяти рішуче, всупереч кому-, чому-небудь. Коли Катерина щось вирішувала — ніщо вже не могло її зупинити. Вона не визнавала ніяких перешкод, йшла напролом і добивалася свого (Л. Первомайський).

• іти́ / піти́ на пропа́ще. Діяти відчайдушно, не задумуючись про наслідки. (Кай Летіцій:) От сам ти (Руфін) бачиш — даремне проти цезарства змагатись. Чи друг йому, чи ні, — миритись мусиш, — ти ж не одважишся йти на пропаще, то краще йти на щирий мир, як я, та вже й служить республіці чим можеш (Леся Українка).

• іти́ / піти́ на прю з ким—чим, уроч. Вступати у боротьбу, в бій з ким-, чим-небудь. На прю йдемо Ми з ворогом проклятим (М. Рильський). ви́ступити на прю. Впустить в Полтаву військо його мосці? Е, ні, даруйте, тут нема дурних. Якщо їм зараз в руки не дамося, то згодом звідси й вдаримо на них .. Але ж полковник не веде і вухом. Невже ж так і не виступим на прю? (Л. Костенко); // Суперечити. — Та хіба ж це качки? .. Одно воображеніє (уявлення).. Умаляв свій гріх Дмитрик Хекало, племінник .. тих самих, що з ними рідко хто в Козачому Валу ішов на прю (М. Рудь).

• іти́ / піти́ на ру́ку кому. Бути корисним, вигідним для когось, підтримувати когось, допомагати кому-небудь у чомусь. Та громадська рада була в цілім повіті найтвердша та й при жадних (жодних) виборах не йшла старості на руку (Л. Мартович); — Рвався мій середущий у трактористи? Що ж, колгосп і тут мені пішов на руку (П. Козланюк).

• іти́ / піти́ на сме́рть. Не боятися загинути, бути готовим на самовідданий вчинок заради кого-, чого-небудь. — На смерть ішов, ну, а такого ще не бачив. І що його робити, то вбийте мене — не скажу (І. Микитенко); Я вас (батьків) люблю великою любов’ю. Бо добре знаю вашу міць і твердь, бо знаю, що за правду ви готові Самі піти на муки і на смерть (Д. Павличко); // Бути приреченим до страти. — Знімати шапку?! Себто перед ким? Перед цією.., що отруїла власною рукою? Та щоб над нею обвалилась твердь! — Побійся Бога, вона йде на смерть (Л. Костенко).

• іти́ / піти́ своє́ю доро́гою. Діяти самостійно, незалежно, не піддаючись чужому впливові. — Не хочу наслідувати своїх батьків, піду своєю дорогою (З журналу).

• іти́ / піти́ слі́дом за ким (по сліда́х чиїх). Діяти, робити що-небудь так, як хтось інший, наслідувати кого-небудь. Не хочу йти слідом за своїм двоюрідним братом (М. Стельмах).

• іти́ / піти́ у відкри́ту. Нічого не таїти, не приховувати від когось. Якби не вона, він пішов би у відкриту, ну тоді — чи пан, чи пропав (З газети).

• іти́ / піти́ шкере́бе́рть. 1. Складатися не так як треба, різко змінюватися; відбуватися всупереч узвичаєному порядку. На станції в цей день панувала повна анархія, все йшло шкереберть (О. Гончар); Неприємно Катерині Петрівні, що через неї бухгалтерія шкереберть іде (Остап Вишня); Пішло життя шкереберть (Панас Мирний). 2. Не здійснюватися, порушуватися, руйнуватися. При зустрічі всі докори якось вилетіли їй з голови. Все заготоване пішло шкереберть (О. Гончар); Кохалася з Ясенем .. Либонь, і на весілля заносилося. І раптом все пішло у них шкереберть (Ю. Бедзик); І всі його (Дорощука) помисли підуть шкереберть (М. Ю. Тарновський).

• іти́ по висхідні́й. Добиватися вищого становища в суспільстві, зайняти значне місце у певній сфері діяльності. Цінять тебе (Володько) й за твої особисті заслуги. Шлюб тобі не зашкодить, навіть Єлька не приспить у тобі жадобу іти по висхідній, брати штурмом Ельбруси життя (О. Гончар).

• іти́ по гаря́чих сліда́х. Реагувати, відгукуватися на що-небудь, не гаючи часу, відразу після того, як щось відбулося, сталося. Щоб не відстати від вимог часу, письменники повинні були йти по гарячих слідах життєвих подій (З журналу).

• іти́ попе́реду. 1. чого і без додатка. Бути першим, випереджати когось. В турнірній таблиці футболісти “Динамо” йшли попереду (З газети). 2. у чому. Бути передовим у чому-небудь. Досвідчені майстри повинні йти попереду в виробничому житті (З газети).

• іти́ (поступа́тися) наза́д. Повертатися до старого, віджилого; регресувати. Хто не йде вперед, той поступається назад! (Панас Мирний).

• іти́ (похо́дити) з глибини́ душі́ (се́рця). Відзначатися щирістю, відвертістю, проникливістю і т. ін. Татаєв вдивлявся в ці знайомі риси суворих, зморшкуватих облич, він знав, що слова промовців йдуть з глибини серця, знав, що додержать залізничники своєї обіцянки (О. Донченко); Я (Нестор) осторожний (обережний) і не люблю на не підготований відповідно ґрунт класти те, що мені дороге й цінне й походить з глибини душі (О. Кобилянська).

• іти́ (розліта́тися) / піти́ (розлеті́тися) пра́хом. 1. Пропадати, руйнуватися, зникати і т. ін. (Ганжа:) Оскуділа земля, усохло вим’я для нас, недостойних... бо загалом усе йде прахом (І. Волошин); (Кобзар:) Була в мене своя сім’я, худоба,— та все те прахом пішло! (Панас Мирний); Нема добра. Прахом пішло. Стоять одні кам’яні черева (Григорій Тютюнник). 2. Не здійснюватися, не збуватися (про мрії, сподівання і т. ін.). Прахом пішли сподівання Борулі стати дворянином (Ю. Мартич); — Як побралися ми з своєю старою, хороше було. Ех, скільки ми тоді перемріяли. І ось воно все пішло прахом (П. Колесник); — Мріяла Надійка, малювала майбутнє, красиве життя — і раптом чорний вибух... Все розлетілося прахом (З газети).

• іти́ (ходи́ти) / піти́ второ́ваними (прото́птаними) стежка́ми. Діяти так, як хтось раніше діяв; наслідувати, повторювати дії, вчинки, погляди і т. ін. своїх попередників. Леся Українка не намагається йти второваними стежками, вона шукає нових шляхів і власне тому не використовує вже готових перекладів (З журналу); Сьогодні четвертий дослід. Або друга фракція буде без шкідливих домішок.., або йому, Розенбергу, доведеться ходити слідом за Русевичем тими ж уторованими стежками (Ю. Шовкопляс). піти́ проте́ртою сте́жкою. — Мабуть, як і дід, прадід та батько, покрутишся, поки молодий, а там — і собі протертою ними стежкою підеш... (Панас Мирний).

• іти́ (ходи́ти) / піти́ з торба́ми (з то́рбою). Жебрати, просити милостиню. Бодай пани панували, бодай пани жили, Бодай вони межи люди з торбами ходили (Україна сміється); — Не дав вдовиці утопиться, Не дам же й з торбою ходить,— Сказав Максим (Т. Шевченко); Все доконечно треба знати і наперед з кождим (кожним) крейцаром обчислитися, коли тато не хочуть піти з торбами (І. Франко). з то́рбою піти́ по хата́х. Текля .. сама залишилася з дитиною на руках, і коли б не такі сусіди, як родина Крикливця, то давно б уже з торбою пішла по хатах (І. Муратов).

• іти́ (ходи́ти) / піти́ одніє́ю (ціє́ю ж) сте́жкою з ким і без додатка. Займатися тією ж справою, що й хто-небудь інший, наслідувати когось. Її батько не раз і не двічі нахиляв (схиляв) зятя, щоб той ішов з їм (ним) однією стежкою (Б. Грінченко); Мій брат був літературним працівником, я теж, напевне, піду цією ж стежкою... (І. Волошин).

• іти́ (ходи́ти) / піти́ під ру́ку чию (під руко́ю чиєю). Слухатися кого-небудь; рахуватися з чиєюсь думкою; коритися комусь. Та й не лише панни, а й кавалери радо йдуть під мою руку: “Як панна Маня скаже, так і буде” (І. Франко); Доки жив старий Швайка, сини ходили під його рукою, як воли в плузі (П. Панч).

• іти́ шля́хом (по лі́нії, лі́нією) найме́ншого о́пору. Діяти, уникаючи будь-яких труднощів, перешкод. Деякі хореографи йдуть шляхом найменшого опору, ігнорують специфічні умовності балету, механічно зображають у ньому життєві ситуації (З журналу); Мислити і відчувати сьогодні так само, як і вчора, по-старому, — найлегше, бо це означає йти шляхом найменшого опору (З газети).

• круги́ літа́ють (іду́ть) / заліта́ли (пішли́) пе́ред очи́ма (в оча́х) у кого і без додатка. Хто-небудь перебуває у стані запаморочення від чогось (болю, втоми і т. ін.). Змерз (Іван) одразу, безсило опустив бартку і посунувся далі.. Червоні круги літали перед його очима (М. Коцюбинський); — Чую вже, що й руки мліють, і в очах круги пішли (Г. Хоткевич).

• леті́ти (іти́) / полеті́ти (піти́) догори́ дном (дри́ґом, нога́ми і т. ін.). Зазнавати краху, втрачати будь-яке значення, силу і т. ін.; рушитися. Усі плани летіли догори дном (З газети); — Коли б і зовсім всі наші наміри не полетіли догори дриґом (А. Головко); — А приїхав оцей заводський (Заруба), і все пішло догори дном (В. Кучер).

• піти́ / іти́ сте́жкою кого, якою, чиєю. Зайнятися тією самою справою, як і хтось інший; наслідувати когось. — Мій брат був літературним працівником, я теж, напевне, піду цією ж стежкою… (І. Волошин); Її батько не раз та й не двічі нахиляв зятя, щоб той ішов з їм (ним) однією стежкою (Б. Грінченко).

• пливти́ (іти́, текти́ і т. ін.) / припливти́ (прийти́, притекти́ і т. ін.) до рук (у ру́ки), перев. зі сл. сам, сама́, само́. Легко, без труднощів діставатися кому-небудь. Матеріал для стінгазети сам плив до рук (О. Гуреїв); Він таки ж господар, і гріх йому .. не брати того добра, що само в руки пливе (Григорій Тютюнник); На лови він їздив удень і вночі, риба йому йшла до рук, як приворожена (Ю. Яновський); — Що?! Таки не витримав? Ще б пак. Само добро в руки тече, а ти відвертаєшся (Григорій Тютюнник); Він, помовчавши, спитав, чи не зустрічала того чолов’ягу із запорозькою люлькою. Тож, відповідаючи на запитання, підкреслила (Флора), що він має цими днями зайти до них.— Я ж казав, що люлька таки припливе до моїх рук (Г. Коцюба).

• пливти́ (плисти́, іти́ і т. ін.) / попливти́ (поплисти́, піти́ і т. ін.) за течіє́ю (по течії́). Пасивно підкорятися обставинам, нічого не роблячи, щоб змінити їх; не протидіяти. Сидір Сидорович тим часом уже втягнувся (у крадіжку), зав’язав сумнівні знайомства, заплутався .. і поплив за течією (В. Козаченко); (Олеся:) Я закохана в свою думку, і якщо і ця думка не спевниться (сповниться), тоді опущу руки і попливу по течії (М. Кропивницький). пливти́, куди́ вода́ несе́. — Ні порадою, ні силою не переможеш нашого товариства. Лучче (краще) пливи, куди вода несе (П. Куліш).

• пливти́ (плисти́, іти́ і т. ін.) / попливти́ (поплисти́, піти́ і т. ін.) про́ти течії́ (про́ти води́). Діяти всупереч усталеним поглядам, зразкам і традиціям. Я два роки після інституту .. (працював) чесно. Ну, якось заступився за одного… пішов проти течії. Й одразу — чотири анонімки (Ю. Мушкетик).

• текти́ (розтіка́тися, іти́ і т. ін.) / потекти́ (розтекти́ся, піти́ і т. ін.) крізь па́льці (по́між па́льцями). Втрачатися, витрачатися швидко або марно, без будь-якої користі. (Юда:) Хотів би знати я, що б ти зробив, якби тобі текли крізь пальці гроші і розтікалися по всіх усюдах, лишаючи тобі сухі долоні — і так щодня! (Леся Українка); Ще не минуло і году, Все хазяйство, мов у воду, Поміж пальцями пішло І усе йому село — Насміялося у вічі (І. Манжура).

• у голові́ все іде́ / пішло́ о́бертом у кого. Хто-небудь втрачає здатність чітко, логічно мислити, розуміти, сприймати і т. ін. щось. У мене в голові все йшло обертом. Я ніяк не міг похопити одної думки, що ледве ворушилась десь під свідомістю, намагаючись підвестись (Олесь Досвітній).

Словар українського сленгу

ІТИ син.

валити, гребти, канати, костиляти, пензлювати, хиляти, чухати, шевелити поршнями (матнею).

Ілюстрації

Див. також

Іноземний словник

1) go [ gəʋ ] n ( pl goes [ gəʋz ] ) разг. хід , ходьба ; рух come and go - ходіння туди і сюди / взад і вперед / the boat rolled gently with the come and go of small waves - човен м'яко погойдувався на дрібних хвилях to be on the go - бути в русі / у роботі / I've been on the go since daybreak - я спозаранку на ногах he is always on the go - він завжди в русі; він ніколи не сидить без діла he has two books on the go at the moment - нині він працює (одночасно) над двома книгами

2) обставина , становище ; несподіваний поворот справ a capital go - дуже приємна справа a near go - небезпечне / ризиковане / положення ; ≅ бути на волосок від загибелі / провалу , розорення і т. п. / here's a pretty go ! , what a go ! - ≅ веселенька історія! , Гарненьке дільце ! it's a queer / rum / go - дивна річ

3) спроба to have a go at - спробувати , ризикнути , спробувати щастя she was staying for another go - вона залишилася , щоб зробити ще одну спробу let's have another go at this problem - давай ще раз спробуємо розібратися в цій справі he had several goes at the examination before he passed - він не зміг скласти іспит з першого заходу

Джерела та література

• http://sum.in.ua/s/ity
• http://dic.academic.ru/dic.nsf/eng_rus_apresyan/40660/go
• http://images.yandex.ua/yandsearch?text=%D1%96%D1%82%D0%B8
• Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 53.