Відмінності між версіями «Товкач»
(Створена сторінка: '''Товкач, -ча, '''''м. ''1) Пестъ — въ ступкѣ, толчеѣ. Рудч. Ск. І. 135. Вас. 157, 172. ''Вона у їх товкач і...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Товкач, -ча, '''''м. '' | + | '''Товкач, -ча, '''''м. ''ТОВКА́Ч, а, чол. |
| + | 1. Товстий дерев'яний стрижень, ударами, натискуванням якого ущільнюють яку-небудь масу або подрібнюють, розтирають що-небудь. Біля рукавів, звідки сиплеться крупчатка, стоять чоловіки і, не кваплячись, товкачами туго набивають мішки (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 30); При звичайному способі квашення капусту обов'язково трамбують, поки не виступить сік. Роблять це товкачами з довгими ручками (Колгоспник України, 8, 1957, 37); Тоді помічники його беруть дубовий товкач, довго розтирають суміш [селітри, вугільного порошку і сірки], потім пересипають її під прес (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 427); За відсутності спеціальних виноробних плододробарок подрібнення можна провадити в міцних дерев'яних діжках дерев'яними товкачами (Садівництво і ягідництво, 1957, 291); * У порівняннях. Стара почала вмовляти: останься та й останься, бо жалувала мене, що я їй щиро робила, не лінувалась й слухняна була, — от як той товкач: що мені загадають, те й зроблю (Марко Вовчок, I, 1955, 18); | ||
| + | // Заокруглений на кінці стрижень, яким товчуть, розтирають що-небудь у ступі, ступці. — Жарти жартами, а я, їй-богу, трохи чи не правду кажу, що не знайдете ні товкача, ні ковганки, бо ці київські ледащиці не затовкують салом борщу (Нечуй-Левицький, I, 1956, 602); | ||
| + | // Спеціально оброблений камінь, яким товчуть, розтирають що-небудь. Ми в чотири руки хапали кам'яний товкач і доти водили ним з притиском по плиті, доки під гладким каменем чути було хоч одно зернятко нерозтовченої та нерозмеленої фарби (Іван Франко, IV, 1950, 211). | ||
| + | 2. перен., розм. Нерозумна людина; дурень. «Та й дурень ти який, як бачу!» — На те мені він [сват] відказав, — «Як хочеш, то й тебе, товкачу, Я поведу на той базар» (Панас Мирний, V, 1955, 285). | ||
[[Категорія:То]] | [[Категорія:То]] | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:.Товкачjpg|x140px]] | ||
Версія за 18:16, 25 жовтня 2017
Товкач, -ча, м. ТОВКА́Ч, а, чол. 1. Товстий дерев'яний стрижень, ударами, натискуванням якого ущільнюють яку-небудь масу або подрібнюють, розтирають що-небудь. Біля рукавів, звідки сиплеться крупчатка, стоять чоловіки і, не кваплячись, товкачами туго набивають мішки (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 30); При звичайному способі квашення капусту обов'язково трамбують, поки не виступить сік. Роблять це товкачами з довгими ручками (Колгоспник України, 8, 1957, 37); Тоді помічники його беруть дубовий товкач, довго розтирають суміш [селітри, вугільного порошку і сірки], потім пересипають її під прес (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 427); За відсутності спеціальних виноробних плододробарок подрібнення можна провадити в міцних дерев'яних діжках дерев'яними товкачами (Садівництво і ягідництво, 1957, 291); * У порівняннях. Стара почала вмовляти: останься та й останься, бо жалувала мене, що я їй щиро робила, не лінувалась й слухняна була, — от як той товкач: що мені загадають, те й зроблю (Марко Вовчок, I, 1955, 18); // Заокруглений на кінці стрижень, яким товчуть, розтирають що-небудь у ступі, ступці. — Жарти жартами, а я, їй-богу, трохи чи не правду кажу, що не знайдете ні товкача, ні ковганки, бо ці київські ледащиці не затовкують салом борщу (Нечуй-Левицький, I, 1956, 602); // Спеціально оброблений камінь, яким товчуть, розтирають що-небудь. Ми в чотири руки хапали кам'яний товкач і доти водили ним з притиском по плиті, доки під гладким каменем чути було хоч одно зернятко нерозтовченої та нерозмеленої фарби (Іван Франко, IV, 1950, 211). 2. перен., розм. Нерозумна людина; дурень. «Та й дурень ти який, як бачу!» — На те мені він [сват] відказав, — «Як хочеш, то й тебе, товкачу, Я поведу на той базар» (Панас Мирний, V, 1955, 285).
Ілюстрації
| x140px |
