Відмінності між версіями «Причівок»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(Створена сторінка: '''При́чівок, -вка, '''''м. ''= '''Причілок 1. '''Шух. I. 92. ''Коло тої, каже, школи зробили причівки.... ...) |
(Повне) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''При́чівок, -вка, '''''м. ''= '''Причілок 1. '''Шух. I. 92. ''Коло тої, каже, школи зробили причівки.... А на тотих причівочках зробила ожина. ''Гол. I. 56. Ум. '''Причівок. ''' | '''При́чівок, -вка, '''''м. ''= '''Причілок 1. '''Шух. I. 92. ''Коло тої, каже, школи зробили причівки.... А на тотих причівочках зробила ожина. ''Гол. I. 56. Ум. '''Причівок. ''' | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | [http://sum.in.ua/s/prychilok'''Причівок'''] | ||
| + | |||
| + | ПРИЧІ́ЛОК, лка, чол., розм. | ||
| + | |||
| + | * 1. Бокова стіна будинку; бокова частина даху. Хата осіла й трохи перехнябилась набік, на причілок (Нечуй-Левицький, II, 1956, 256); Хазяйки білять хати, прикрашають причілки різною глиною —.. то коричнево-червоною, то сірою, то чорною (Юрій Яновський, I, 1954, 18); Землянка.. мала вигляд буди з дахом.. На причілку було вікно на дві шиби (Народна творчість та етнографія, 3, 1968, 73); Іван лазить по драбині, подає снопи, а вона почервонілими руками прив'язує, пригладжує вкритий причілок (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 222). | ||
| + | На причілку (сидіти, стояти і т. ін.) — біля бокової стіни будинку (сидіти, стояти і т. ін.). Сидить сотник на причілку Та думку гадає, А Настуся по садочку Пташкою літає (Тарас Шевченко, II, 1963, 188); Стара Тиснянчиха і біля неї дві дівчинки стояли на причілку й довго дивились услід невільникам (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 325); На причілок іти (піти і т. ін.) — до бокової стіни будинку іти (піти і т. ін.). Нимидора сіла на призьбі й заплакала, потім подумала, встала й пішла на причілок (Нечуй-Левицький, II, 1956, 178); Хлопець зайшов на причілок і сів проти сонця на призьбі (Спиридон Добровольський, Олов'яні солдатики, 1961, 150). | ||
| + | * 2. перен., рідко. Край, кінець чого-небудь. Перебрівши Черемош, Василь лугами дійшов до причілка села (Михайло Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 102); На причілку стола сидів голова кооперації Аврам Кирилович і куняв (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 158). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 99. | ||
| + | |||
| + | == Ілюстрації == | ||
| + | <gallery> | ||
| + | Хата.jpg| | ||
| + | </gallery> | ||
| + | |||
| + | == Див. також == | ||
| + | *[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%BE%D0%BF%D0%B0%D1%82%D0%B0 Лопата] | ||
| + | *[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D1%81%D0%BB%D0%BE Весло] | ||
| + | |||
[[Категорія:Пр]] | [[Категорія:Пр]] | ||
Поточна версія на 19:39, 26 жовтня 2016
При́чівок, -вка, м. = Причілок 1. Шух. I. 92. Коло тої, каже, школи зробили причівки.... А на тотих причівочках зробила ожина. Гол. I. 56. Ум. Причівок.
Сучасні словники
ПРИЧІ́ЛОК, лка, чол., розм.
- 1. Бокова стіна будинку; бокова частина даху. Хата осіла й трохи перехнябилась набік, на причілок (Нечуй-Левицький, II, 1956, 256); Хазяйки білять хати, прикрашають причілки різною глиною —.. то коричнево-червоною, то сірою, то чорною (Юрій Яновський, I, 1954, 18); Землянка.. мала вигляд буди з дахом.. На причілку було вікно на дві шиби (Народна творчість та етнографія, 3, 1968, 73); Іван лазить по драбині, подає снопи, а вона почервонілими руками прив'язує, пригладжує вкритий причілок (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 222).
На причілку (сидіти, стояти і т. ін.) — біля бокової стіни будинку (сидіти, стояти і т. ін.). Сидить сотник на причілку Та думку гадає, А Настуся по садочку Пташкою літає (Тарас Шевченко, II, 1963, 188); Стара Тиснянчиха і біля неї дві дівчинки стояли на причілку й довго дивились услід невільникам (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 325); На причілок іти (піти і т. ін.) — до бокової стіни будинку іти (піти і т. ін.). Нимидора сіла на призьбі й заплакала, потім подумала, встала й пішла на причілок (Нечуй-Левицький, II, 1956, 178); Хлопець зайшов на причілок і сів проти сонця на призьбі (Спиридон Добровольський, Олов'яні солдатики, 1961, 150).
- 2. перен., рідко. Край, кінець чого-небудь. Перебрівши Черемош, Василь лугами дійшов до причілка села (Михайло Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 102); На причілку стола сидів голова кооперації Аврам Кирилович і куняв (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 158).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 99.
