Причівок
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
При́чівок, -вка, м. = Причілок 1. Шух. I. 92. Коло тої, каже, школи зробили причівки.... А на тотих причівочках зробила ожина. Гол. I. 56. Ум. Причівок.
Сучасні словники
ПРИЧІ́ЛОК, лка, чол., розм.
- 1. Бокова стіна будинку; бокова частина даху. Хата осіла й трохи перехнябилась набік, на причілок (Нечуй-Левицький, II, 1956, 256); Хазяйки білять хати, прикрашають причілки різною глиною —.. то коричнево-червоною, то сірою, то чорною (Юрій Яновський, I, 1954, 18); Землянка.. мала вигляд буди з дахом.. На причілку було вікно на дві шиби (Народна творчість та етнографія, 3, 1968, 73); Іван лазить по драбині, подає снопи, а вона почервонілими руками прив'язує, пригладжує вкритий причілок (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 222).
На причілку (сидіти, стояти і т. ін.) — біля бокової стіни будинку (сидіти, стояти і т. ін.). Сидить сотник на причілку Та думку гадає, А Настуся по садочку Пташкою літає (Тарас Шевченко, II, 1963, 188); Стара Тиснянчиха і біля неї дві дівчинки стояли на причілку й довго дивились услід невільникам (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 325); На причілок іти (піти і т. ін.) — до бокової стіни будинку іти (піти і т. ін.). Нимидора сіла на призьбі й заплакала, потім подумала, встала й пішла на причілок (Нечуй-Левицький, II, 1956, 178); Хлопець зайшов на причілок і сів проти сонця на призьбі (Спиридон Добровольський, Олов'яні солдатики, 1961, 150).
- 2. перен., рідко. Край, кінець чого-небудь. Перебрівши Черемош, Василь лугами дійшов до причілка села (Михайло Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 102); На причілку стола сидів голова кооперації Аврам Кирилович і куняв (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 158).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 99.
