Відмінності між версіями «Портреть»

Версія за 00:25, 24 жовтня 2016

Портреть, -ті, ж. = Портрет. Така била уродліва, що у кождого царя вибіта єї портреть била, вимальована. Драг. 264.

Портрет

(франц. portrait, від застарілого portraire — змальовувати), зображення або опис (наприклад, в літературі) якої-небудь людини або групи людей, що існують або існували в реальній дійсності. У образотворчому мистецтві П. — один з головних жанрів живопису, скульптури, графіки, а також фотомистецтва. У основі жанру П. — меморіальний початок, увічнення подоби конкретної людини. Найважливішим критерієм портретності є схожість зображення з портретіруємим (моделлю, оригіналом). Схожість в П. — результат не лише вірної передачі зовнішнього вигляду портретіруємого, але і правдивого розкриття його духовної суті в єдності індивідуально-неповторних і типових меж, властивих йому як представникові певної історичної епохи, національності, соціального середовища; Проте унаслідок практичної неможливості зіставлення глядачем зображення з моделлю П. часто називають всяке індивідуалізоване зображення людини, якщо воно є єдиною або принаймні головною темою художнього твору. Зазвичай П. змальовує сучасне художникові особа і створюється безпосередньо з натури. Поряд з цим сформувався тип П., що змальовує якого-небудь діяча минулого (історичний П.) і створюваного по спогадах або уяві майстра, на основі допоміжного (літературно-художнього, документального і т.п.) матеріалу. Як у П. сучасника, так і в історичному П., об'єктивному зображенню дійсності супроводить певне відношення майстра і моделі, що відображає його власний світогляд, естетичне кредо і т.д. Все це, передане в специфічно-індивідуальній художній манері, вносить до портретного образу суб'єктивне авторське забарвлення. Історично складалася широка і багатопланова типологія П. Залежно від призначення, специфіки форми, характеру виконання розрізняють П. станкові (картини, бюсти, графічні листи) і монументальні (скульптурні монументи, фрески, мозаїки), парадні і інтимні, погрудниє, в повне зростання, en face ( анфас ) , в профіль і т.п. У різні епохи набувають поширення П. на медалях і монетах ( медальерноє мистецтво ) , на гемах ( гліптика ), портретна мініатюра . По числу персонажів П. діляться на індивідуальних, парних (подвійні) і групових. Специфічним типом П. є автопортрет. Кордони жанру П. дуже рухливі, і часто власне П. може поєднуватися в одному творі з елементами ін. жанрів. Такі П.-картина, де портретіруємий представлений в смисловій і сюжетній взаємозв'язки з тими, що оточують його світом речей, природою, архітектурними мотивами і ін. людьми (останнє — груповий П.-картина), і П.-тип — збірний образ, структурно близький П. В поєднанні П. з побутовим або історичним жанром модель (змальовувана конкретна особа) часто вступає у взаємодію з вигаданими персонажами. П. може розкривати високі духовно-етичні якості людини. В той же час П. доступне правдиве, часом нещадне виявлення і негативних властивостей моделі (з останнім, зокрема, зв'язана портретна карикатура-шарж, сатиричний П.). У цілому П., поряд з передачею характерних індивідуальних особливостей окремої особи, здатний глибоко відображати найважливіші суспільні явища в складному переплетенні їх протиріч.

• 

  Опис1