Портреть

Портреть, -ті, ж. = Портрет. Така била уродліва, що у кождого царя вибіта єї портреть била, вимальована. Драг. 264.

Портрет

ПОРТРЕ́Т, а, чол.

1. 1. Мальоване, скульптурне або фотографічне зображення обличчя людини або групи людей. Варто б помістити у Віснику його портрет і хоч коротку біографію (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 227); На одній стіні в зеленому з сосни вінку висів портрет Шевченка (Андрій Головко, II, 1957, 104); Хома, розглянувши свій портрет, був задоволений (Олесь Гончар, III, 1959, 230);

//  Відповідний жанр образотворчого мистецтва. Художній портрет на порцеляні — це той новий і дорогоцінний вклад, який внесли до українського прикладного мистецтва радянські майстри (Іван І. Волошин, Дні.., 1958, 23); Успішно розвивається якісно новий скульптурний портрет (Мистецтво, 5, 1957, 12); 

1. / розм. Про людину або її зображення, що дуже схожі на когось. [Деві (дивиться на фігурку, що в руках, потім на Дженні):] Дивіться, панно Дженні, ваш портрет! (Леся Українка, III, 1952, 17).
2. 2. Опис зовнішності персонажа в літературному творі. Портрет героїні [повісті Г. Ф. Квітки-Основ'яненка «Маруся»] повністю скомпоновано з пісенних зразків: висока, пряма, як стрілочка, чорнявенька, очі, як тернова ягідка (О. І. Білецький, Від давнини до сучасності, I, 1960, 240); Напрочуд рельєфні [у творах О. Гончара] портрети Глухенького, Гаркуші, Зої, Веснянки і багатьох інших людей, зображених із справжньою живописною зримістю... (Про багатство літератури, 1959, 234);

// Загальна характеристика, сукупність характерних рис кого-небудь. Кілька рисок до її портрета. Третій клас, де Оля працює піонервожатою, буквально у неї закоханий (Іван І. Волошин, Наддніпр. висоти, 1953, 99); // Різновид літературного жанру — нарис життя і діяльності якої-небудь людини. Поєднання науково-популярного нарису з портретним.. дало новий різновид жанру, який у критиці дістав назву інтелектуальний портрет (Літературна Україна, 21.VI 1968, 4).

• 

  Опис1