Відмінності між версіями «Окликатися»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Окликатися, -каюся, -єшся, '''сов. в. '''окликну́тися, -ну́ся, -не́шся, '''''гл. ''= '''Озиватися, оз...)
 
 
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Окликатися, -каюся, -єшся, '''сов. в. '''окликну́тися, -ну́ся, -не́шся, '''''гл. ''= '''Озиватися, озватися. '''''Не расходилась та пісня по світу, не окликалась луною въ лузі. ''Мир. ХРВ. 19. ''А тут до служби задзвонили, так я окликнувся уп’ять: «Хрестіться разом всі за мною!» ''Алв. 26. ''Козак в лузі окликнувся. ''Котл. НП.  
 
'''Окликатися, -каюся, -єшся, '''сов. в. '''окликну́тися, -ну́ся, -не́шся, '''''гл. ''= '''Озиватися, озватися. '''''Не расходилась та пісня по світу, не окликалась луною въ лузі. ''Мир. ХРВ. 19. ''А тут до служби задзвонили, так я окликнувся уп’ять: «Хрестіться разом всі за мною!» ''Алв. 26. ''Козак в лузі окликнувся. ''Котл. НП.  
 
[[Категорія:Ок]]
 
[[Категорія:Ок]]
 +
==Сучасні словники==
 +
===[http://sum.in.ua Словник української мови  Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
 +
'''ОКЛИКАТИСЯ, -аюся, -аєшся''', недок., '''ОКЛИКНУТИСЯ''', -нуся, -нешся''', док., розм.
 +
 +
1. Відповідати на поклик, звертання; відзиватися, відгукуватися. ''— Чи тут в хто? — відхиляючи двері в курінь, спитався один з товариства. Звідти не окликався ніхто'' (Панас Мирний, I, 1954, 348);
 +
 +
* перен. Відповідати на повну дію тією самою або іншою дією. ''Приголомшені ударом артилерії, вони [фашисти] не скоро опам'яталися. Де-не-де стали окликатися о жилими кулеметами'' (Олесь Гончар, III, 1959, 219);
 +
* Подавати голос, обливатися. ''— Наострю слух твій, щоб, як окликнися, Ти чув мій голос, наче грім у хмар'' (Іван Франко, XIII, 1954, 324);
 +
* Давати знати, нагадувати про себе чим-небудь. ''Не стріляти він не міг — він мусив стріляти.. і тільки пострілами міг він окликнутись до живих, дати їм знати про себе, що він є, існує, живе'' (Олесь Гончар, III, 1959, 110).
 +
 +
2. до кого. ''Говорити, звертатися до кого-небудь. Наперед сей [Палінур] схаменувся І до Нептуна окликнувся: «А що ти робиш, пан Нептун!»'' (Іван Котляревський, I, 1952, 87).
 +
 +
3. Звучати луною; відлунюватися. ''І не розходилась та пісня по світу, не окликалася луною в лузі, як соловейкова; а, як важкий камінь, налягала на душу'' (Панас Мирний, II, 1954, 42); ''На лісозаводі протяжно гудів гудок: гу-у... і розкотисто окликався в горах: ов-ов!'' (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 217).
 +
 +
===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html  Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]===
 +
'''Окликатися, -каюся, -єшся, '''сов. в. '''окликну́тися, -ну́ся, -не́шся, '''''гл. ''= '''Озиватися, озватися. '''''Не расходилась та пісня по світу, не окликалась луною въ лузі. ''Мир. ХРВ. 19. ''А тут до служби задзвонили, так я окликнувся уп’ять: «Хрестіться разом всі за мною!» ''Алв. 26. ''Козак в лузі окликнувся. ''Котл. НП.
 +
 +
==Іноземні словники==
 +
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru  Словари и энциклопедии на Академике]===
 +
'''Окликатися, -а́юся, -а́єшся''', недок., окли́кнутися, -нуся, -нешся, док., розм.
 +
 +
# Відповідати на поклик, звертання; відзиватися, відгукуватися. || перен. Відповідати на певну дію тією самою або іншою дією. || Подавати голос, обзиватися. || Давати знати, нагадувати про себе чим-небудь.
 +
# до кого. Говорити, звертатися до кого-небудь.
 +
# Звучати луною; відлунюватися.
 +
 +
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Окликатися.jpg |x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Окликатися1.jpg |x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Окликатися2.png | x140px]]
 +
|}
 +
 +
==Медіа==
 +
{{#ev:youtube| 4r2m6r7r7p4}}
 +
==Див. також==
 +
===Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка===
 +
===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9E%D0%BA%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B8 Окликати]===
 +
===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9E%D0%BA%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F Окликатися]===
 +
===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9A%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B8 Кликати]===
 +
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
 +
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Поточна версія на 21:09, 7 листопада 2021

Окликатися, -каюся, -єшся, сов. в. окликну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. = Озиватися, озватися. Не расходилась та пісня по світу, не окликалась луною въ лузі. Мир. ХРВ. 19. А тут до служби задзвонили, так я окликнувся уп’ять: «Хрестіться разом всі за мною!» Алв. 26. Козак в лузі окликнувся. Котл. НП.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОКЛИКАТИСЯ, -аюся, -аєшся, недок., ОКЛИКНУТИСЯ, -нуся, -нешся, док., розм.

1. Відповідати на поклик, звертання; відзиватися, відгукуватися. — Чи тут в хто? — відхиляючи двері в курінь, спитався один з товариства. Звідти не окликався ніхто (Панас Мирний, I, 1954, 348);

  • перен. Відповідати на повну дію тією самою або іншою дією. Приголомшені ударом артилерії, вони [фашисти] не скоро опам'яталися. Де-не-де стали окликатися о жилими кулеметами (Олесь Гончар, III, 1959, 219);
  • Подавати голос, обливатися. — Наострю слух твій, щоб, як окликнися, Ти чув мій голос, наче грім у хмар (Іван Франко, XIII, 1954, 324);
  • Давати знати, нагадувати про себе чим-небудь. Не стріляти він не міг — він мусив стріляти.. і тільки пострілами міг він окликнутись до живих, дати їм знати про себе, що він є, існує, живе (Олесь Гончар, III, 1959, 110).

2. до кого. Говорити, звертатися до кого-небудь. Наперед сей [Палінур] схаменувся І до Нептуна окликнувся: «А що ти робиш, пан Нептун!» (Іван Котляревський, I, 1952, 87).

3. Звучати луною; відлунюватися. І не розходилась та пісня по світу, не окликалася луною в лузі, як соловейкова; а, як важкий камінь, налягала на душу (Панас Мирний, II, 1954, 42); На лісозаводі протяжно гудів гудок: гу-у... і розкотисто окликався в горах: ов-ов! (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 217).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Окликатися, -каюся, -єшся, сов. в. окликну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. = Озиватися, озватися. Не расходилась та пісня по світу, не окликалась луною въ лузі. Мир. ХРВ. 19. А тут до служби задзвонили, так я окликнувся уп’ять: «Хрестіться разом всі за мною!» Алв. 26. Козак в лузі окликнувся. Котл. НП.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

Окликатися, -а́юся, -а́єшся, недок., окли́кнутися, -нуся, -нешся, док., розм.

  1. Відповідати на поклик, звертання; відзиватися, відгукуватися. || перен. Відповідати на певну дію тією самою або іншою дією. || Подавати голос, обзиватися. || Давати знати, нагадувати про себе чим-небудь.
  2. до кого. Говорити, звертатися до кого-небудь.
  3. Звучати луною; відлунюватися.


Ілюстрації

Окликатися.jpg Окликатися1.jpg Окликатися2.png

Медіа

Див. також

Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка

Окликати

Окликатися

Кликати