Відмінності між версіями «Ковінька»
(→Ілюстрації) |
|||
| Рядок 20: | Рядок 20: | ||
'''''Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 295-296.'' | '''''Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 295-296.'' | ||
''' | ''' | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| Рядок 44: | Рядок 25: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Kovinka210323.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Kovinka210323.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Kovinka240323.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Kovinka240323.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Kovinka200323.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Kovinka220323.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Kovinka220323.png|x140px]] | ||
|} | |} | ||
Версія за 17:18, 26 березня 2023
Ковінька, -ки, ж. 1) Палка съ загнутымъ концомъ. Родъ дѣтской игры, въ которой ковінькою гоняется обрубокъ дерева или камешекъ. Сим. 6. Отъ этой игры выраженіе: на руку ковінька. Какъ разъ того и надо. Какъ разъ кстати. Сим. 6. Нашому Нечипору на руку ковінька. Ном. Марусі на руку ковінька, мерщій з хати. Кв. І. 49.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
КОВІ́НЬКА, и, ж. 1) Палка съ загнутымъ концомъ. Родъ дѣтской игры, въ которой ковінькою гоняется обрубокъ дерева или камешекъ. Сим. 6. Отъ этой игры выраженіе: на руку ковінька. Какъ разъ того и надо. Какъ разъ кстати. Сим. 6. Нашому Нечипору на руку ковінька. Ном. Марусі на руку ковінька, — мерщій з хати. Кв. І. 49.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 262.
Ковінька, ки, ж. 1) Палиця з загнутим кінцем. Петрусь, із дивною ковінькою в руках, сів на своїм місці й почав оглядати залу в бінокль (Крим., Вибр., 1965, 339); У лівій руці він ніс папку, правою спирався на ковіньку (Бурл., Напередодні, 1956, 43). ◊ Ма́тері його́ (її́ і т. ін.) кові́нька, лайл.— уживається для вираження незадоволення, обурення, досади тощо. — А досадно, матері його ковінька, що несила нам їм назад відіслати гостинців (Стар., Облога.., 1961, 48); — Раніше була нашому брату дорога на Січ, а тепер.. нема куди податися, бо скрізь пани та закони, матері їх ковінька (Стельмах, І, 1962, 340); На ру́ку кові́нька кому — цього тільки й треба кому-небудь; до речі комусь. — Інший побоїться і близько до мого двора підійти. А мені і на руку ковінька! (Кв.-Осн., II, 1956, 248). 2) Діал. Вид дитячої гри, що нагадує хокей.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С.205.
Кові́нька. 1) Палиця із загнутим кінцем. Нашому Нечипору на руку ковінька (М. Номис — тільки того й треба); 2) Народна дитяча гра, що нагадує сучасний хокей, коли палицею із загнутим кінцем ганя-ють обрубок дерева або камінець; якщо гравцеві випадає бити, то ка¬жуть: «На руку ковінька!»; вираз згодом став фразеологізмом на означення «саме цього й треба» (Словник Грінченка).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 295-296.
Ілюстрації
|
|
|
|
