Відмінності між версіями «Сверблячка»
Рядок 17: | Рядок 17: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Сверблячка19.11.2021 14.24.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] |
Версія за 14:28, 19 листопада 2021
Сверблячка, -ки, ж. Зудъ.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СВЕРБЛЯ́ЧКА, и, жін.
1. Те саме, що свербіж. Скарлатинозний висип, як правило, супроводиться сверблячкою (Шкільна гігієна, 1954, 306); Сверблячку можна припинити, якщо протерти покусані місця нашатирним спиртом або розчином питної соди (Радянська Україна, 22.V 1971, 4); * У порівняннях. Заздрість роз'їдає старого товстуна, наче сверблячка, і він не може спокійно всидіти на місці (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 240); // Уживається як лайливе слово. Старий Кухта, вискочивши з-за столу, на стару накинувся: — Та замовкни, сверблячко, щоб тобі вже навіки заціпило! (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 348). ♦ Сверблячка язика, жарт. — схильність до базікання. — Нагадуєш ти мені трохи Передерія. У вас одна хвороба — сверблячка язика (Натан Рибак, Час.., 1960, 427).
2. перен., розм. Сильне бажання, прагнення. Пема нічого гідного уваги в моєму житті, крім тієї сверблячки до писання (Іван Франко, I, 1955, 26); Воно, звісно, дурниця писати п'єси в четвертому класі, але що вдієш, коли тебе так тягне до цього писання? Уже вся школа підсміюється над моєю сверблячкою (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 213).