Відмінності між версіями «Удила»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 13: | Рядок 13: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:670px-Choose-a-Bit-for-a-Horse-Step-1.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:670px-Choose-a-Bit-for-a-Horse-Step-1.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Prod.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Prod.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[0f3d89c08e82efc9f25f0da0d6400e89.jpg|x140px]] | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:0f3d89c08e82efc9f25f0da0d6400e89.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
Версія за 22:41, 11 листопада 2021
Удила, уди́л, мн. = Вудила. Готова дуга й удила, не достає тільки возочка та кобили. Ном. № 14307.
Зміст
Сучасні словники
УДИЛА = ВУДИ́ЛА, ил, мн. Залізні стрижні, прикріплені до ременів вуздечки, якими гнуздають коня. Купи мені золоті вудила, Щоб я твого коня до води водила (Павло Чубинський, V, 1874, 195); Коні мирно терлись мордами й дзеленькали вудилами (Петро Панч, II, 1956, 324).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 781.
Ілюстрації
|
|
|
