Удила

Удила, уди́л, мн. = Вудила. Готова дуга й удила, не достає тільки возочка та кобили. Ном. № 14307.

Сучасні словники

УДИЛА = ВУДИ́ЛА, ил, мн. Залізні стрижні, прикріплені до ременів вуздечки, якими гнуздають коня. Купи мені золоті вудила, Щоб я твого коня до води водила (Павло Чубинський, V, 1874, 195); Коні мирно терлись мордами й дзеленькали вудилами (Петро Панч, II, 1956, 324).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 781.

Ілюстрації

Джерела та література

http://sum.in.ua/