Відмінності між версіями «Жерниця»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 27: | Рядок 27: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:A-golden-stubble-of-mown-wheat-field-against-a-blue-sky-selective-focus_94863-508.jpg|x200px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:A-golden-stubble-of-mown-wheat-field-against-a-blue-sky-selective-focus_94863-508.jpg|x200px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:News1491363715.jpg| | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:News1491363715.jpg|x300px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Стерня-1380286.jpg| | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Стерня-1380286.jpg|x300px]] |
|} | |} | ||
Версія за 12:17, 11 листопада 2021
Жерниця, -ці, ж. = Стерня. Повели їх по жерниці, а жерниця ніжки коле. АД. І. 85.
Зміст
Сучасні словники
Грінченко, Борис. Словарь української мови.
ЖЕРНИЦЯ, -ці, ж. = Стерня.
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СТЕРНЯ, і, жін.
1. Поле, на якому зібрані хлібні рослини й залишилися лише зрізані біля кореня їх стебла.
- Корови ситі на стерні лежать і ремигають (Іван Франко, XI, 1952, 179);
- Весело розмовляючи, розмахуючи руками, хлопці йдуть стернею (Степан Васильченко, III, 1960, 319);
2. Зрізані біля кореня стебла хлібних рослин, що стоять на пні.
- Стерня коле босі ноги, аж на плач збирається Хариті (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 17);
- Праворуч розстилався і тягнувся на захід рівний степ, вкритий потемнілою стернею (Вадим Собко, Скеля.., 1961, 37);
3. (розмовне) Коротке й жорстке волосся на шкірі обличчя у чоловіків.
- Він підійшов до люстерка, вмазаного в стіні, і став роздивлятись на себе — без бороди. — Да! — сказав, водячи долонею по колючій стерні на підборідді (Андрій Головко, А. Гармаш, 1971, 300).
Ілюстрації
|
|
|
