Відмінності між версіями «Заюрити»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 11: | Рядок 11: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Заюрити2.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Заюрити2.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Заюрити3.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Заюрити3.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Заюрити6.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
|} | |} | ||
Поточна версія на 13:34, 6 листопада 2021
Заюри́ти, -рю́, -риш, гл. Зашалить. Дідона кріпко заюрила, горщок з вареною розбила. Котл. Ен. І. 20.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЗАЮРИТИ, рю, риш, док., діал. Почати пустувати, поводити себе вільно, грайливо. Уранці, умите росою, з-за гір осміхнулося сонце, і зайчики жваві кругом застрибали по хвилях, засяяв злотистий пісок, на піску заюрили морськії кузки (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 174); Дидона кріпко заюрила, Горщок з вареною розбила (Іван Котляревський, I, 1952, 74).
Ілюстрації
|
|
|
