Відмінності між версіями «Хвалений»
| Рядок 18: | Рядок 18: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:хвалити1.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:хвалити1.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:хвалити2.jpg| | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:хвалити2.jpg|x200px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:хвалити4.jpeg| | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:хвалити4.jpeg|x200px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:хвалити3.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:хвалити3.jpg|x140px]] | ||
|} | |} | ||
Версія за 11:41, 3 листопада 2021
Хвалений, -а, -е. Хваленный, похваленный, получившій похвалу. Ти отце добув, то будеш у хазяїна хвалений. Мнж. 56.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980) ХВА́ЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. і теп. ч. до хвалити. Особливо невдоволений був бригадир Зозуля. Вже випливли нагору його могоричеві діла і з шумом провалилась кандидатура хваленої ним Одарки Лихнюк (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 106).
2. у знач. прикм. Розхвалений, занадто високо оцінений. Через мить на обличчі в секретарки з'явився вираз задоволення. Вона зрозуміла, що хваленому, серйозному Чумакові сьогодні за щось добре перепало (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1955, 23).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 32.
Ілюстрації
|
x200px | x200px | 
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970—1980) - http://sum.in.ua/s/khvalenyj
