Відмінності між версіями «Цоркати»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
[http://sum.in.ua/s/corkaty|'''Академічний тлумачний словник (1970—1980)'''] | [http://sum.in.ua/s/corkaty|'''Академічний тлумачний словник (1970—1980)'''] | ||
| + | |||
| + | '''Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 245.''' | ||
ЦО́РКАТИ, аю, аєш, недок., діал. Цокати (див. цокати1). Коли увійшла [Маруся], нарешті, в ліс і, цоркаючи зубами, загортаючися в перемоклу киптарину та ховаючи мокрі коси, шукала очима, — не знала, де дітися. Тут було не ліпше (Гнат Хоткевич, II, 1966, 220). | ЦО́РКАТИ, аю, аєш, недок., діал. Цокати (див. цокати1). Коли увійшла [Маруся], нарешті, в ліс і, цоркаючи зубами, загортаючися в перемоклу киптарину та ховаючи мокрі коси, шукала очима, — не знала, де дітися. Тут було не ліпше (Гнат Хоткевич, II, 1966, 220). | ||
Версія за 23:12, 11 жовтня 2020
Цоркати, -каю, -єш, одн. в. цоркнути, -кну, -неш, гл. 1) = Цокати, цокнути. Угор. 2) Звенѣть, бренчать, брякать, брякнуть. Цоркнув замок; цоркнули шаблі. Вх. Зн. 78.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 245.
ЦО́РКАТИ, аю, аєш, недок., діал. Цокати (див. цокати1). Коли увійшла [Маруся], нарешті, в ліс і, цоркаючи зубами, загортаючися в перемоклу киптарину та ховаючи мокрі коси, шукала очима, — не знала, де дітися. Тут було не ліпше (Гнат Хоткевич, II, 1966, 220).
Ілюстрації
|
|
|
|
