Відмінності між версіями «Лакомитися»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(Створена сторінка: '''Лако́митися, -млюся, -мишся, '''''гл. ''Жадничать, соблазняться чѣмъ. ''Не лакомся, Грицю, на д...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Лако́митися, -млюся, -мишся, '''''гл. ''Жадничать, соблазняться чѣмъ. ''Не лакомся, Грицю, на дурницю, бо дурниця тебе зрадить, що й воріжка не порадить. ''Ном. № 10805. | '''Лако́митися, -млюся, -мишся, '''''гл. ''Жадничать, соблазняться чѣмъ. ''Не лакомся, Грицю, на дурницю, бо дурниця тебе зрадить, що й воріжка не порадить. ''Ном. № 10805. | ||
[[Категорія:Ла]] | [[Категорія:Ла]] | ||
| + | |||
| + | ==Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)== | ||
| + | |||
| + | '''ЛАКОМИТИСЯ''', млюся, мишся; мн. лакомляться; недок., розм. | ||
| + | 1. без додатка і чим. Те саме, що ласувати. Ведмідь.. оглядає, де кращий вулій, солодший мед; от впав йому такий в око, зараз лапу патлату туди, видира й лакомиться (Марко Вовчок, I, 1955, 383). | ||
| + | 2. звичайно на що. Із заздрістю дивитися або бажати, намагатися заволодіти чим-небудь; ласитися (див. ласитися2). — Та не з такого я роду, щоб мала на чуже лакомитися! (Іван Франко, VII, 1951, 90); — Ой, які красні пера! Чи брати? — Бери, коли так лакомишся (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 82). | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | |||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"|[[Зображення:Ebfad27ae8475b0825836f6a2be8cd47.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"|[[Зображення:0008-013-Belka.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"|[[Зображення:1269567-7.jpg|x140px]] | ||
Поточна версія на 21:50, 19 жовтня 2016
Лако́митися, -млюся, -мишся, гл. Жадничать, соблазняться чѣмъ. Не лакомся, Грицю, на дурницю, бо дурниця тебе зрадить, що й воріжка не порадить. Ном. № 10805.
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЛАКОМИТИСЯ, млюся, мишся; мн. лакомляться; недок., розм. 1. без додатка і чим. Те саме, що ласувати. Ведмідь.. оглядає, де кращий вулій, солодший мед; от впав йому такий в око, зараз лапу патлату туди, видира й лакомиться (Марко Вовчок, I, 1955, 383). 2. звичайно на що. Із заздрістю дивитися або бажати, намагатися заволодіти чим-небудь; ласитися (див. ласитися2). — Та не з такого я роду, щоб мала на чуже лакомитися! (Іван Франко, VII, 1951, 90); — Ой, які красні пера! Чи брати? — Бери, коли так лакомишся (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 82).
Ілюстрації
|
|
|
