Відмінності між версіями «Кудикало»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Рядок 14: | Рядок 14: | ||
'''Відмінювання''' | '''Відмінювання''' | ||
− | Називний куди́кало куди́кали | + | ''Називний'' куди́кало куди́кали |
− | Родовий куди́кала куди́кал | + | ''Родовий'' куди́кала куди́кал |
− | Давальний куди́калові куди́калам | + | ''Давальний'' куди́калові куди́калам |
− | Знахідний | + | ''Знахідний'' куди́кала куди́кал |
− | Орудний куди́калом куди́калами | + | ''Орудний'' куди́калом куди́калами |
− | Місцевий куди́калові, куди́калах | + | ''Місцевий'' куди́калові, куди́калах |
− | Кличний куди́кало куди́кали | + | ''Кличний'' ''куди́кало куди́кали |
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== |
Версія за 10:55, 25 листопада 2019
Куди́кало, -ла, м. Человѣкъ, часто предлагающій вопросъ куди?
Література: Куди ідеш, Кудикало? // — Куди? А в Нікудикало, // На гору Неминалицю // Ловити Небувалицю. // Оту, що озивається — // Сміється-заливається. // Ловитиму-хапатиму, // Лічитиму-питатиму: // «Чи одуд, чи зозулиця? // Ховається чи жмуриться? (Тамара Коломієць, «Лічилка-небувалиця»).]
Зміст
Сучасні словники
Тлумачно-стилістичний словник української мови 2013
Куди́кало, -а, чол. розм. Людина, що часто питає «куди».
Відмінювання
Називний куди́кало куди́кали
Родовий куди́кала куди́кал
Давальний куди́калові куди́калам
Знахідний куди́кала куди́кал
Орудний куди́калом куди́калами
Місцевий куди́калові, куди́калах
Кличний куди́кало куди́кали