Кудикало

Куди́кало, -ла, м. Человѣкъ, часто предлагающій вопросъ куди?

Література: Куди ідеш, Кудикало? // — Куди? А в Нікудикало, // На гору Неминалицю // Ловити Небувалицю. // Оту, що озивається — // Сміється-заливається. // Ловитиму-хапатиму, // Лічитиму-питатиму: // «Чи одуд, чи зозулиця? // Ховається чи жмуриться? (Тамара Коломієць, «Лічилка-небувалиця»).]

Сучасні словники

Тлумачно-стилістичний словник української мови 2013

Куди́кало, -а, чол. розм. Людина, що часто питає «куди».

Відмінювання

Називний куди́кало куди́кали

Родовий куди́кала куди́кал

Давальний куди́калові куди́калам

Знахідний куди́кала куди́кал

Орудний куди́калом куди́калами

Місцевий куди́калові, куди́калах

Кличний куди́кало куди́кали

Ілюстрації