Відмінності між версіями «Ревучий»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Ілюстрації) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 16: | Рядок 16: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[ | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[2037.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
Версія за 14:40, 16 листопада 2019
Ревучий, -а, -е. Ревучій. По колізеї ревучим громом пронеслась і стихла буря. Шевч. 614. Щоб лани широкополі і Дніпро, і кручі були видні, було чути, як реве ревучий. Шевч. 666.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
РЕВУ́ЧИЙ, а, е. Який створює, видає рев, ревіння (у 1 знач.). Тепер Сеспель опинився в перших рядах, йому здавалось, що хвилина — і він ось-ось залишиться віч-на-віч з отим розлюченим ревучим страховиськом [бугаєм] (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 394); Реве та стогне широкий і ревучий Дніпро внизу (Леонід Первомайський, I, 1947, 65); День і ніч повз ваш будинок котиться залізна орда ревучих, виючих, чадних машин (Павло Загребельний, День.., 1964, 121).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 476.
Ілюстрації
| x140px | 
|
|
