Відмінності між версіями «Кобзина»
(Створена сторінка: '''Кобзи́на, -ни, '''''ж. ''= '''Кобза. '''''Узяв кобзину в руки та й зачав співати. ''Федьк. Поез. І. 4. ...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Кобзи́на, -ни, '''''ж. ''= '''Кобза. '''''Узяв кобзину в руки та й зачав співати. ''Федьк. Поез. І. 4. ''Ой далеко чути козака Ворла, що іде з кобзиною. ''Гол. І. 272. | '''Кобзи́на, -ни, '''''ж. ''= '''Кобза. '''''Узяв кобзину в руки та й зачав співати. ''Федьк. Поез. І. 4. ''Ой далеко чути козака Ворла, що іде з кобзиною. ''Гол. І. 272. | ||
| + | |||
| + | ===[http://sum.in.ua/s/kobza Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
| + | КОБЗА, и, жін. Старовинний український струнно-щипковий музичний інструмент. Сидить козак на могилі, На кобзі грав-виграває, Жалібно співає (Українські народні думи.., 1955, 38); Максима аж підмиває попросити, щоб дід що-небудь заграв на кобзі (Михайло Стельмах, I, 1962, 239); * Образно. Гомоніла твоя [Шевченкова] кобза Гучною струною, В кожнім серці одбивалась Чистою луною (Леся Українка, I, 1951, 24). | ||
| + | ===[http://slovopedia.org.ua/58/53402/386811.html CЛОВОПЕДІЯ музичні терміни]=== | ||
| + | КОБЗА - Старовинний український народний щипковий інструмент, який має грушоподібний корпус, шийку з 4 - 10 ладами та від 5 до 10 струн і приструнків. К. була поширеною серед запорізького козацтва. З XVIII ст. К. витіснила з вжитку більш досконала бандура, але родина К. й2 досі застосовується в оркестрі народних інструментів (мала, середня - ритм - К., велика басова). 2. Струнний щипковий інструмент молодавсько - румунського походження, подібний до лютні. Має чотири струни, звук видобувається за допомогою плектра. 3. Польсько - українська волинка. | ||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|icSyBBiyWis}} Едуард Драч, "Ой, лежить кобзар", кобза | ||
| + | |||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
[[Категорія:Ко]] | [[Категорія:Ко]] | ||
Версія за 18:13, 1 грудня 2013
Кобзи́на, -ни, ж. = Кобза. Узяв кобзину в руки та й зачав співати. Федьк. Поез. І. 4. Ой далеко чути козака Ворла, що іде з кобзиною. Гол. І. 272.
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КОБЗА, и, жін. Старовинний український струнно-щипковий музичний інструмент. Сидить козак на могилі, На кобзі грав-виграває, Жалібно співає (Українські народні думи.., 1955, 38); Максима аж підмиває попросити, щоб дід що-небудь заграв на кобзі (Михайло Стельмах, I, 1962, 239); * Образно. Гомоніла твоя [Шевченкова] кобза Гучною струною, В кожнім серці одбивалась Чистою луною (Леся Українка, I, 1951, 24).
CЛОВОПЕДІЯ музичні терміни
КОБЗА - Старовинний український народний щипковий інструмент, який має грушоподібний корпус, шийку з 4 - 10 ладами та від 5 до 10 струн і приструнків. К. була поширеною серед запорізького козацтва. З XVIII ст. К. витіснила з вжитку більш досконала бандура, але родина К. й2 досі застосовується в оркестрі народних інструментів (мала, середня - ритм - К., велика басова). 2. Струнний щипковий інструмент молодавсько - румунського походження, подібний до лютні. Має чотири струни, звук видобувається за допомогою плектра. 3. Польсько - українська волинка.
