Кобзина
Кобзи́на, -ни, ж. = Кобза. Узяв кобзину в руки та й зачав співати. Федьк. Поез. І. 4. Ой далеко чути козака Ворла, що іде з кобзиною. Гол. І. 272.
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КОБЗА, и, жін. Старовинний український струнно-щипковий музичний інструмент. Сидить козак на могилі, На кобзі грав-виграває, Жалібно співає (Українські народні думи.., 1955, 38); Максима аж підмиває попросити, щоб дід що-небудь заграв на кобзі (Михайло Стельмах, I, 1962, 239); * Образно. Гомоніла твоя [Шевченкова] кобза Гучною струною, В кожнім серці одбивалась Чистою луною (Леся Українка, I, 1951, 24).
CЛОВОПЕДІЯ музичні терміни
КОБЗА - Старовинний український народний щипковий інструмент, який має грушоподібний корпус, шийку з 4 - 10 ладами та від 5 до 10 струн і приструнків. К. була поширеною серед запорізького козацтва. З XVIII ст. К. витіснила з вжитку більш досконала бандура, але родина К. й2 досі застосовується в оркестрі народних інструментів (мала, середня - ритм - К., велика басова). 2. Струнний щипковий інструмент молодавсько - румунського походження, подібний до лютні. Має чотири струни, звук видобувається за допомогою плектра. 3. Польсько - українська волинка.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/23372-kobzyna.html Кобзина, -ни, ж. = кобза. Узяв кобзину в руки та й зачав співати.Федьк. І. 4. Ой далеко чути козака Ворла, що іде з кобзиною. Гол. І. 272.
http://sum.in.ua/s/kobzyna КОБЗИНА, и, жін., розм., рідко. Те саме, що кобза. Чути, чути козака горло. Як іде з кобзиною (Павло Чубинський. V, 1874, 110). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 200.
http://slovoua.com/article_keys/search?page=3509&q=%25 Стаття: кобзина Пошук у словниках: Тлумачний словник кобзи́на -и, ж., розм., рідко. Те саме, що кобза.
