Відмінності між версіями «Кудикало»
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Куди́кало, -ла, '''''м. ''Человѣкъ, часто предлагающій вопросъ куди? | '''Куди́кало, -ла, '''''м. ''Человѣкъ, часто предлагающій вопросъ куди? | ||
+ | |||
Література: | Література: | ||
Куди ідеш, Кудикало? // — Куди? А в Нікудикало, // На гору Неминалицю // Ловити Небувалицю. // Оту, що озивається — // Сміється-заливається. // Ловитиму-хапатиму, // Лічитиму-питатиму: // «Чи одуд, чи зозулиця? // Ховається чи жмуриться? (Тамара Коломієць, «Лічилка-небувалиця»).] | Куди ідеш, Кудикало? // — Куди? А в Нікудикало, // На гору Неминалицю // Ловити Небувалицю. // Оту, що озивається — // Сміється-заливається. // Ловитиму-хапатиму, // Лічитиму-питатиму: // «Чи одуд, чи зозулиця? // Ховається чи жмуриться? (Тамара Коломієць, «Лічилка-небувалиця»).] |
Версія за 00:14, 6 жовтня 2019
Куди́кало, -ла, м. Человѣкъ, часто предлагающій вопросъ куди?
Література: Куди ідеш, Кудикало? // — Куди? А в Нікудикало, // На гору Неминалицю // Ловити Небувалицю. // Оту, що озивається — // Сміється-заливається. // Ловитиму-хапатиму, // Лічитиму-питатиму: // «Чи одуд, чи зозулиця? // Ховається чи жмуриться? (Тамара Коломієць, «Лічилка-небувалиця»).]
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Тлумачно-стилістичний словник української мови 2013
Куди́кало, -а, чол. розм. Людина, що часто питає «куди».
Відмінювання
Називний куди́кало куди́кали Родовий куди́кала куди́кал Давальний куди́калові куди́калам Знахідний куди́кала куди́кал Орудний куди́калом куди́калами Місцевий куди́калові, куди́калах Кличний куди́кало куди́кали