Відмінності між версіями «Клювати»
(Створена сторінка: '''Клювати, -клюю́, -єш, одн. в. клюнути, -ну, -неш, '''''гл. ''1) Клевать, клюнуть. ''Їдять шляхту, кл...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Клювати, -клюю́, -єш, одн. в. клюнути, -ну, -неш, '''''гл. ''1) Клевать, клюнуть. ''Їдять шляхту, клюють очі. ''Шевч. 174. ''Списав спину, що й курці нігде клюнути. ''Ном. № 4016. 2) Биться (о пульсѣ). ''Вже жили не клюють. ''Ном. № 8233. | '''Клювати, -клюю́, -єш, одн. в. клюнути, -ну, -неш, '''''гл. ''1) Клевать, клюнуть. ''Їдять шляхту, клюють очі. ''Шевч. 174. ''Списав спину, що й курці нігде клюнути. ''Ном. № 4016. 2) Биться (о пульсѣ). ''Вже жили не клюють. ''Ном. № 8233. | ||
[[Категорія:Кл]] | [[Категорія:Кл]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | '''КЛЮВА́ТИ''', клюю, клюєш, недок. | ||
| + | |||
| + | 1. перех. Їсти, хапаючи щось дзьобом (про птахів); дзьобати (у 1 знач.). — Ой не клюйте, гайворони, Чумацького трупу, Наклювавшись, подохнете Коло мене вкупі (Тарас Шевченко, II, 1953, 127); Лелека зразу холоду нагнав І жаб дурних клювати добре став (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 123); Насипле [Василь] насіння конопляного, синичка і клює його (Олександр Копиленко, Як вони.., 1948, 100). | ||
| + | |||
| + | 2. перех. і без додатка. Бити дзьобом; дзьобати (у 2 знач.). Молоді, задерикуваті півні клювали один одного в голови (Олесь Донченко, Ю. Васюта, 1950, 12). | ||
| + | |||
| + | 3. перех., перен., розм. Дошкуляти, допікати комусь чим-небудь. Навіть Сагайдак ближче переселився, щоб клювати щодня Перегуду (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 272). | ||
| + | |||
| + | 4. неперех. Схоплювати принаду, наживу на вудці (про рибу). [Влас:] Як тільки почне [риба] клювати, то попускайте вудлище (Марко Кропивницький, II, 1958, 285); Віктор сів поміж хлоп'ят, завівши бесіду про те, на яку приманку яка риба краще клює (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 115); | ||
| + | <br /> | ||
| + | // безос. Льоні ловиться погано, — Ну хоч раз би клюнуло (Дмитро Білоус, Пташ. голоси, 1956, 19). | ||
| + | <br /> | ||
| + | // Клювати носом — дрімаючи в сидячому положенні, опускати на мить голову; куняти. В кабіні біля шофера сидів якийсь неголений, худий інтендант і клював носом від довгого недосипання (Василь Кучер, Голод, 1961, 113). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 192. | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Клювати2.jpg |x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Клювати1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Клювати3.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube| Y7prKmPRK5Q}} | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2021 року]] | ||
Поточна версія на 11:14, 13 листопада 2021
Клювати, -клюю́, -єш, одн. в. клюнути, -ну, -неш, гл. 1) Клевать, клюнуть. Їдять шляхту, клюють очі. Шевч. 174. Списав спину, що й курці нігде клюнути. Ном. № 4016. 2) Биться (о пульсѣ). Вже жили не клюють. Ном. № 8233.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КЛЮВА́ТИ, клюю, клюєш, недок.
1. перех. Їсти, хапаючи щось дзьобом (про птахів); дзьобати (у 1 знач.). — Ой не клюйте, гайворони, Чумацького трупу, Наклювавшись, подохнете Коло мене вкупі (Тарас Шевченко, II, 1953, 127); Лелека зразу холоду нагнав І жаб дурних клювати добре став (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 123); Насипле [Василь] насіння конопляного, синичка і клює його (Олександр Копиленко, Як вони.., 1948, 100).
2. перех. і без додатка. Бити дзьобом; дзьобати (у 2 знач.). Молоді, задерикуваті півні клювали один одного в голови (Олесь Донченко, Ю. Васюта, 1950, 12).
3. перех., перен., розм. Дошкуляти, допікати комусь чим-небудь. Навіть Сагайдак ближче переселився, щоб клювати щодня Перегуду (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 272).
4. неперех. Схоплювати принаду, наживу на вудці (про рибу). [Влас:] Як тільки почне [риба] клювати, то попускайте вудлище (Марко Кропивницький, II, 1958, 285); Віктор сів поміж хлоп'ят, завівши бесіду про те, на яку приманку яка риба краще клює (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 115);
// безос. Льоні ловиться погано, — Ну хоч раз би клюнуло (Дмитро Білоус, Пташ. голоси, 1956, 19).
// Клювати носом — дрімаючи в сидячому положенні, опускати на мить голову; куняти. В кабіні біля шофера сидів якийсь неголений, худий інтендант і клював носом від довгого недосипання (Василь Кучер, Голод, 1961, 113).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 192.
Ілюстрації
|
|
|
