Відмінності між версіями «Нудко»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
| − | * '''Нудно''' - 1. Присл. до нудний. У Федора Іполитовича огидно й нудно защеміло коло серця (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 107); П'є дятел. Старанно, і довго, й нудно б'є (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 151); | + | * '''Нудно''' - 1. Присл. до нудний. У Федора Іполитовича огидно й нудно защеміло коло серця (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 107); П'є дятел. Старанно, і довго, й нудно б'є (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 151); у знач. присудк. сл. Тяжко, нудно розказувать, А мовчать не вмію (Тарас Шевченко, I, 1951, 86); Ясеві було байдуже, чи географія там, чи історія, — сидіти йому було однаково нудно на всіх уроках (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 32). |
| − | + | ||
2. у знач. присудк. сл. Про важке, гнітючо почуття, яке переживав хто-небудь. — А що се ти, любий, зажурився? — питав мене Лукаш. — А так чогось нудно! — одкажу йому (Марко Вовчок, IV, 1956, 228); — Згинь, лиха личино! Не дзижчи! Без тебе нудно! — розпалено крикнув Кіндрат (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 25). | 2. у знач. присудк. сл. Про важке, гнітючо почуття, яке переживав хто-небудь. — А що се ти, любий, зажурився? — питав мене Лукаш. — А так чогось нудно! — одкажу йому (Марко Вовчок, IV, 1956, 228); — Згинь, лиха личино! Не дзижчи! Без тебе нудно! — розпалено крикнув Кіндрат (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 25). | ||
3. у знач. присудк. сл. Про стан нудоти. Наїлася Катря тих солодких медяників, — аж тепер їй нудно, як про те згадає (Панас Мирний, IV, 1955, 290). [http://sum.in.ua/s/nudno Академічний тлумачний словник української мови (1970—1980)] | 3. у знач. присудк. сл. Про стан нудоти. Наїлася Катря тих солодких медяників, — аж тепер їй нудно, як про те згадає (Панас Мирний, IV, 1955, 290). [http://sum.in.ua/s/nudno Академічний тлумачний словник української мови (1970—1980)] | ||
Версія за 11:54, 4 жовтня 2019
Нудко, нар. = Нудно. Нудко мені, тяжко мені, ні з ким розмовляти. Чуб. V. 234.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
- Нудно - 1. Присл. до нудний. У Федора Іполитовича огидно й нудно защеміло коло серця (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 107); П'є дятел. Старанно, і довго, й нудно б'є (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 151); у знач. присудк. сл. Тяжко, нудно розказувать, А мовчать не вмію (Тарас Шевченко, I, 1951, 86); Ясеві було байдуже, чи географія там, чи історія, — сидіти йому було однаково нудно на всіх уроках (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 32).
2. у знач. присудк. сл. Про важке, гнітючо почуття, яке переживав хто-небудь. — А що се ти, любий, зажурився? — питав мене Лукаш. — А так чогось нудно! — одкажу йому (Марко Вовчок, IV, 1956, 228); — Згинь, лиха личино! Не дзижчи! Без тебе нудно! — розпалено крикнув Кіндрат (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 25). 3. у знач. присудк. сл. Про стан нудоти. Наїлася Катря тих солодких медяників, — аж тепер їй нудно, як про те згадає (Панас Мирний, IV, 1955, 290). Академічний тлумачний словник української мови (1970—1980)
- Елемент маркованого списку
Ілюстрації
|
|
|
|
