Нудко

Нудко, нар. = Нудно. Нудко мені, тяжко мені, ні з ким розмовляти. Чуб. V. 234.

Зміст

[сховати]

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Нудно - 1. Присл. до нудний. У Федора Іполитовича огидно й нудно защеміло коло серця (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 107); П'є дятел. Старанно, і довго, й нудно б'є (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 151); у знач. присудк. сл. Тяжко, нудно розказувать, А мовчать не вмію (Тарас Шевченко, I, 1951, 86); Ясеві було байдуже, чи географія там, чи історія, — сидіти йому було однаково нудно на всіх уроках (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 32).2. у знач. присудк. сл. Про важке, гнітючо почуття, яке переживав хто-небудь. — А що се ти, любий, зажурився? — питав мене Лукаш. — А так чогось нудно! — одкажу йому (Марко Вовчок, IV, 1956, 228); — Згинь, лиха личино! Не дзижчи! Без тебе нудно! — розпалено крикнув Кіндрат (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 25).3. у знач. присудк. сл. Про стан нудоти. Наїлася Катря тих солодких медяників, — аж тепер їй нудно, як про те згадає (Панас Мирний, IV, 1955, 290). Академічний тлумачний словник української мови (1970—1980)]

Нудко діал. Присл. до нудний. Голова знову нудко запаморочилась (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 343);// у знач. присудк. сл. Нудко ж мені, тяжко ж мені, — ні з ким розмовляти (Павло Чубинський, V, 1874, 234).Академічний тлумачний словник української мови (1970—1980)