Відмінності між версіями «Знаменитий»

Версія за 22:51, 6 листопада 2018

Знамени́тий, -а, -е. = Знакомитий. Миколай імня знамените. Чуб. І. 169.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Словник синонімів
3 Ілюстрації
4 Медіа
5 Див. також
6 Джерела та література
7 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

[1]ЗНАМЕНИ́ТИЙ, а, е.

1. Який має широку славу, популярність; славнозвісний.

Вона в цім закутку уважилася знаменитою лікаркою (Іван Франко, VI, 1951, 166);

Я ж не так знаменита, як Байрон та інші боги літератури (Леся Українка, V, 1956, 99);

Вітчизну любив [Віталій Сизов], як і всі волгарі, — ..Бузкові світанки у сяйві зорі, І гори свої — Жигулі знаменитії (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 228);

В памфлеті «Що таке унія» Я. Галан відзначав велику роль Івана Вишенського — автора знаменитих антипапських послань у боротьбі проти католицької церкви (Історія української літератури, II, 1956, 607);

// чим, рідко. Який чим-небудь добре відомий.

Серед молодих дияконів Софії відзначається своїми талантами Лев, сам з Азії, простого роду, але красномовством знаменитий... (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 511);

Лежить воно [село Котельва] на березі річки Ворскли, нічим, крім убогості, раніше не було знамените (Цкніа, Україна.., 1960, 171).

2. розм. Дуже добрий, надзвичайний, чудовий.

— А винце, Степане Тимофійовичу, у вас знамените (Вадим Собко, Скеля.., 1961, 53);

— Хорошу, знамениту новину ти принесла, дочко, — збуджено вигукнув бородатий чоловік (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 111).

Словник синонімів

[2]ВИДАТНИ́Й (який виділяється серед інших якими-небудь надзвичайними рисами, якостями, особливостями), ВИЗНАЧНИ́Й, ВЕЛИ́КИЙ, БЛИСКУ́ЧИЙ підсил., ВІДО́МИЙ, ЧІ́ЛЬНИЙ, ЗНАМЕНИ́ТИЙ підсил., СЛА́ВНИЙ підсил., ЗНА́НИЙ рідше.

Фольклорна основа притаманна всім справді видатним великим творам усіх віків і народів (М. Рильський);

Одразу потрапив [Франко] в оточення молоді, яка вже бачила в ньому визначний поетичний талант (П. Колесник);

Дуже дорога нам постать великого Кобзаря України - Тараса Шевченка (з газети);

А. В. Луначарський був блискучим літературним і художнім критиком (з журналу);

- Я купець, відомий у Києві (І. Нечуй-Левицький);

Приїхали також [до Одеси] і чільні діячі та керівники всеросійських громадських інституцій, промислових і торговельних об’єднань, земських союзів та союзів міст (Ю. Смолич);

Се та знаменита криниця, до якої з’їздяться люди з далеких сіл (М. Коцюбинський);

Від знаного поета народного, селянина Павла Думки з Купчинець, одержали ми кілька поезій (І. Франко).

ПРЕКРАСНИЙ (який задовольняє найвищі вимоги, відзначається надзвичайними якостями серед інших потрібних; надзвичайно добрий), ЧУДО́ВИЙ, ЧУДЕ́СНИЙ рідше, ЧУДО́ВНИЙ рідше, ДОСКОНА́ЛИЙ, ВІДМІ́ННИЙ, НЕЗРІВНЯ́ННИЙ, НЕПЕРЕВЕ́РШЕНИЙ, ІДЕА́ЛЬНИЙ, БЛИСКУ́ЧИЙ, ПЕРШОКЛА́СНИЙ, ПЕРШОСО́РТНИЙ розм., ПЕРШОРЯ́ДНИЙ розм., ПЕРШОРОЗРЯ́ДНИЙ розм. рідше, ПРЕДО́БРИЙ підсил. розм., БОЖЕ́СТВЕННИЙ заст., поет.

Книжечки Ваші, - дорогий подарунок, - дістав і прочитав. Яка прекрасна мова! Читав - наче погожу воду у спеку пив (М. Коцюбинський);

Під аркою чудова акустика, хоч концерти влаштовуй... (О. Гончар);

- Як його звати, те містечко біля Мілана, куди ви мали поїхати? - Монца. Там чудесна природа (Ю. Яновський);

- І як ніхто досі не бачив сього чудовного місця? - думалося йому (Панас Мирний);

Проста й разом досконала манера писання обіцяли дати в його [В. Чумака] особі першорядного поета (В. Еллан);

- Ми певні: і з дівчат з середньою освітою можуть вийти відмінні працівниці лабораторій, кращі за ваших магістрів (Ю. Шовкопляс);

Коло коней він умів ходити добре, і стрілець з нього був незрівнянний (І. Франко);

Чудова, неперевершена своєю красою старовинна Софіївка в Умані (з газети);

Якби не гадюки, то Буркут був би ідеальним місцем пробування для мене (Леся Українка);

Лекції Костомарова перетворювалися на блискучі імпровізації, засновані на чудовому знанні матеріалу (з журналу);

Вона зіграла роль, як першокласна актриса (І. Ле); Їх на лаві вже до сотні, Та стають нові й нові Чисті, рівні, першосортні Миски, глечики (П. Дорошко);

- Знаменита юшка із свіжого коропа, сьогодні ось тут наловили, - зачерпнув він великою ложкою з казанка юшки в тарілку (Г. Коцюба);

Тарасові й тепер, у тишині сонних вулиць, ніби вчувався співучий голос божественного негра (О. Ільченко).

СЛАВЕ́ТНИЙ (який має загальне визнання, широку славу), УСЛА́ВЛЕНИЙ[ВСЛА́ВЛЕНИЙ], ПРОСЛА́ВЛЕНИЙ, СЛАВНОЗВІ́СНИЙ, СЛА́ВНИЙ[СЛА́ВЕН поет.], ВСЕСЛА́ВНИЙ, ВИСОКОСЛА́ВНИЙ, ЗНАКОМИ́ТИЙ розм., СЛАВУ́ТНІЙ[СЛАВУ́ТНИЙ] заст.; СВІТОВИ́Й (визнаний у всьому світі), СВІТОСЛА́ВНИЙ.

З сивої блакиті віків.. постають горді образи славетних прадідів великих.. - Хмельницького, Палія, Кармалюка, Залізняка (О. Довженко);

Одна з давніших дум, знаменита дума про Самійла Кішку, виявляє в авторі неабиякого знавця умов тогочасного козацького побуту, умов турецької неволі (М. Рильський);

Відомий і забутий, Прославлений, осміяний, владар І раб - він [Бетховен] умирав (М. Рильський);

Славнозвісний співак; Славний лицар Дон-Кіхот роз’їжджав по світах на своїм Росинанті (О. Гончар);

Святослав самотою з малою дружиною розбив коло Сновська дванадцять тисяч половців і став славен у землі своїй (П. Загребельний);

Смугляве обличчя.. нагадувало одно з тих облич, що їх знакомиті митці пензля беруть для Іродіад, Саломей і інших красунь давнини (О. Досвітній);

[Іфігенія:] Може... може, спом’януть в піснях Славутню Іфігенію, що рано Загинула за рідний край (Леся Українка);

З світовими класиками я ознайомився ще в часи, коли був за стипендіата при двокласовій школі (С. Васильченко).