Відмінності між версіями «Дьор»
м |
|||
Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
− | + | ===[http://sum.in.ua/s/djor Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | |
− | == | + | |
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ДЬОР, у, чол.: ◊ Дати дьору — втекти, зникнути і т. ін. Я б вже давно дав дьору, так хочеться дивитись на сюю комедію (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 184); Покрутився [літак] над нашим кордоном, прикордонники стрельнули, і він дав дьору (Микола Трублаїні, I, 1955, 57). | |
− | == | + | ===[http://slovopedia.org.ua/49/53396/357424.html Фразеологічний словник української мови ]=== |
+ | Дава́ти / да́ти (врі́зати) дра́ла (драпака́, дьо́ру і т. ін.), зневажл. Швидко тікати, бігти. І до плуга, і до рала, і до хлопців дала драла (Укр.. присл..); Вовчуки стирлувалися позад Вовчиці й Пелехатого, ладні щомиті врізати драла (П. Загребельний); Хлопчина ковзнув по стовбуру додолу, дав дьору, ніби його й не було тут (Є. Гуцало). дава́ти дра́пка. Пан совітник скоро перечує, що вона (жінка) пошукує за ним, зараз дає драпка (І. Франко). да́ти дьо́рки. Становий поїхав, а їх (Чіпку з товариством) звелів ще кріпше держати (в чорній), щоб не дали, бува, дьорки (Панас Мирний). | ||
− | |||
− | |||
− | |||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут Філології]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут Філології]] | ||
[[Категорія:Слова 2017 року]] | [[Категорія:Слова 2017 року]] |
Версія за 23:07, 21 листопада 2017
Дьор, -ру, м. Въ выраженіи: дьору дати. Удрать. Кв.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ДЬОР, у, чол.: ◊ Дати дьору — втекти, зникнути і т. ін. Я б вже давно дав дьору, так хочеться дивитись на сюю комедію (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 184); Покрутився [літак] над нашим кордоном, прикордонники стрельнули, і він дав дьору (Микола Трублаїні, I, 1955, 57).
Фразеологічний словник української мови
Дава́ти / да́ти (врі́зати) дра́ла (драпака́, дьо́ру і т. ін.), зневажл. Швидко тікати, бігти. І до плуга, і до рала, і до хлопців дала драла (Укр.. присл..); Вовчуки стирлувалися позад Вовчиці й Пелехатого, ладні щомиті врізати драла (П. Загребельний); Хлопчина ковзнув по стовбуру додолу, дав дьору, ніби його й не було тут (Є. Гуцало). дава́ти дра́пка. Пан совітник скоро перечує, що вона (жінка) пошукує за ним, зараз дає драпка (І. Франко). да́ти дьо́рки. Становий поїхав, а їх (Чіпку з товариством) звелів ще кріпше держати (в чорній), щоб не дали, бува, дьорки (Панас Мирний).