Відмінності між версіями «Тума»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Тума, -ми, '''''ж. ''1) Овца: помѣсь шпанской овцы или '''шльо́нки '''съ простой. Борз., Павлогр. у.у. 2) Человѣкъ смѣшанной породы: одинъ изъ родителей турокъ или татаринъ, а другой — украинецъ. ''Христіяне і туми зъ христіянъ въ Кримѣ родившіися. ''Величко, Лѣт. II. 376. ''Вродився тумою від руської бранки. ''К. ЦН. 219. ''Козактума зведе з ума, не буде любити. ''Нп. Г. Барв. 222. ''Тума танчик водила. Що виведе, то і стане, на дівочок погляне. ''Мет. 299. '''Тумо́ю '''называютъ хмураго неразговорчиваго человѣка. ''Якийсь нелюдний, неговіркий, якась тума з його. ''Мир. ХРВ. 35.  
 
'''Тума, -ми, '''''ж. ''1) Овца: помѣсь шпанской овцы или '''шльо́нки '''съ простой. Борз., Павлогр. у.у. 2) Человѣкъ смѣшанной породы: одинъ изъ родителей турокъ или татаринъ, а другой — украинецъ. ''Христіяне і туми зъ христіянъ въ Кримѣ родившіися. ''Величко, Лѣт. II. 376. ''Вродився тумою від руської бранки. ''К. ЦН. 219. ''Козактума зведе з ума, не буде любити. ''Нп. Г. Барв. 222. ''Тума танчик водила. Що виведе, то і стане, на дівочок погляне. ''Мет. 299. '''Тумо́ю '''называютъ хмураго неразговорчиваго человѣка. ''Якийсь нелюдний, неговіркий, якась тума з його. ''Мир. ХРВ. 35.  
 
[[Категорія:Ту]]
 
[[Категорія:Ту]]
−
 
−
{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і
 
−
сучасність|підрозділ=Інститут філології}}
 
−
 
−
==Сучасні словники==
 
−
1. заст. Назва людини, в якої один із батьків турок або татарин, а другий — українець. Козак-тума зведе з ума, не буде любити (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 222); Ой козаче-тумо, горда-пишна думо! Не йме тобі мов серце віри. Мати говорила, що така в вас віра, Як на синім морі піна (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 326).
 
−
2. рідко. Темна хмара.  * У порівняннях. Стояв через поле сивий хмурний ліс, а понад тим лісом, з того краю, що приходила ніч, тумою насувала темна курява-мла (Степан Васильченко, II, 1959, 143); Умерти я права не маю, А жити охоти нема, І ось — поміж людьми блукаю З нудьгою, мов тая тума (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 278).
 
−
3. перен. Про похмуру, мовчазну людину. — Якийсь нелюдний [Чіпка], неговіркий, якась тума з його... (Панас Мирний, I, 1949, 147);
 
−
//  перев. тумою. Про людину в похмурому, пригніченому настрої. Роман сидів тумою біля столу й дивився.. в темний куток (Петро Панч, II, 1956, 404).
 
−
 
−
==Ілюстрації==
 
−
[[Файл:67638_0.jpg]]
 
−
[[Файл:57_main.jpg]]
 

Версія за 13:29, 21 листопада 2017

Тума, -ми, ж. 1) Овца: помѣсь шпанской овцы или шльо́нки съ простой. Борз., Павлогр. у.у. 2) Человѣкъ смѣшанной породы: одинъ изъ родителей турокъ или татаринъ, а другой — украинецъ. Христіяне і туми зъ христіянъ въ Кримѣ родившіися. Величко, Лѣт. II. 376. Вродився тумою від руської бранки. К. ЦН. 219. Козактума зведе з ума, не буде любити. Нп. Г. Барв. 222. Тума танчик водила. Що виведе, то і стане, на дівочок погляне. Мет. 299. Тумо́ю называютъ хмураго неразговорчиваго человѣка. Якийсь нелюдний, неговіркий, якась тума з його. Мир. ХРВ. 35.

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Тума&oldid=180067