Тума

Тума, -ми, ж. 1) Овца: помѣсь шпанской овцы или шльо́нки съ простой. Борз., Павлогр. у.у. 2) Человѣкъ смѣшанной породы: одинъ изъ родителей турокъ или татаринъ, а другой — украинецъ. Христіяне і туми зъ христіянъ въ Кримѣ родившіися. Величко, Лѣт. II. 376. Вродився тумою від руської бранки. К. ЦН. 219. Козактума зведе з ума, не буде любити. Нп. Г. Барв. 222. Тума танчик водила. Що виведе, то і стане, на дівочок погляне. Мет. 299. Тумо́ю называютъ хмураго неразговорчиваго человѣка. Якийсь нелюдний, неговіркий, якась тума з його. Мир. ХРВ. 35.

Сучасні словники

ТУМА, и, ж .

1.1. заст. Назва людини, в якої один із батьків турок або татарин, а другий - українець.

2. рідко. Темна хмара..

3. перен. Про похмуру, мовчазну людину.

Джерело:

https://slovnyk.ua/index.php?swrd=тума#:~:text=ТУМА%2C%20и%2C%20ж%20.,татарин%2C%20а%20другий%20-%20українець.

Ілюстрації:

Джерела та література:

Тлумачення із "Словника української мови"*