Відмінності між версіями «Репіжити»
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | РЕПІЖИТИ, жу, жиш, розм. | |
| + | 1. перех. Дуже, сильно бити, шмагати, хльостати кого-небудь. Якась звіряча лють. Ніби не вороного він репіжить, що аж клоччя спітнілої шерсті летить з нього і ще більше казить господаря (Іван Ле, Вибр., 1939, 30); Он кума Тетяна репіжить Миколку за те, що шапку.. загубив (Остап Вишня, I, 1956, 26); Пальоха вигинався, ховав голову, нахилявся вперед. А Ауер товк його ногами, чимдуж репіжив, поки припер до стіни (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 98). | ||
| + | 2. неперех. Лити, періщити (про дощ). Добувся я до Козлова — вже добре похолодало, надворі саме дощ репіжив (Олесь Гончар, М. Братусь, 1951, 23); — Дощ репіжить, новий віз і вся упряж мокнуть коло самого навісу (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 486). | ||
| + | 3. неперех. Сильно, надривно плакати. Дитина репіжила з півгодини (Словник Грінченка). | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
|} | |} | ||
| Рядок 18: | Рядок 19: | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 510. | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
Поточна версія на 15:03, 19 листопада 2017
Репіжити, -жу, -жиш, гл. 1) Сильно колотить, бить. Сів він на неї (на лошицю) та й давай репіжить тією палицею. Грин. І. 258. 2) = Репігати. Дощ репіжить. Угор. 3) Плакать, рваться. Дитина рипіжала з півгодини. Вх. Зн. 59.
Зміст
Сучасні словники
РЕПІЖИТИ, жу, жиш, розм. 1. перех. Дуже, сильно бити, шмагати, хльостати кого-небудь. Якась звіряча лють. Ніби не вороного він репіжить, що аж клоччя спітнілої шерсті летить з нього і ще більше казить господаря (Іван Ле, Вибр., 1939, 30); Он кума Тетяна репіжить Миколку за те, що шапку.. загубив (Остап Вишня, I, 1956, 26); Пальоха вигинався, ховав голову, нахилявся вперед. А Ауер товк його ногами, чимдуж репіжив, поки припер до стіни (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 98). 2. неперех. Лити, періщити (про дощ). Добувся я до Козлова — вже добре похолодало, надворі саме дощ репіжив (Олесь Гончар, М. Братусь, 1951, 23); — Дощ репіжить, новий віз і вся упряж мокнуть коло самого навісу (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 486). 3. неперех. Сильно, надривно плакати. Дитина репіжила з півгодини (Словник Грінченка).
Ілюстрації
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 510.
