Відмінності між версіями «Домаха»
(Створена сторінка: '''Домаха, -хи, '''''ж. ''1) Жилище, домъ, мѣстопребываніе (у рыбаковъ). Браун. 43. 2) Первый уловъ, б...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | + | Домаха | |
[[Категорія:До]] | [[Категорія:До]] | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет економіки та управління]] | ||
| + | [[Категорія:Словник 2023 року]] | ||
| + | ==Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.== | ||
| + | '''Дома́ха''', хи, ж.<br /> | ||
| + | 1) Жилище, домъ, мѣстопребываніе (у рыбаковъ). Браун. 43.<br /> | ||
| + | 2) Первый уловъ, ближайшій къ стоянкѣ рыбаковъ. Левиц. І. | ||
| + | ==Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.== | ||
| + | '''дома́ха''' — старовинна козацька шабля, виготовлена з дамаської сталі. ''По Поліссі Гонта бенкетує, А Залізняк в Смілянщині '''Домаху''' гартує'' (Т. Шевченко). | ||
| + | ==Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971.== | ||
| + | '''ДОМА́ХА''', и, жін. Старовинна назва шаблі, виготовленої з дамаської сталі. ''По Поліссі Гонта бенкетує, А Залізняк в Смілянщині '''Домаху''' гартує'' (Тарас Шевченко, I, 1951, 114); ''Синові залишив [Стратон].. кілька гаківниць з козацького острова та з десяток '''домах''''' (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 84). | ||
| + | ==Синоніми== | ||
| + | ША́БЛЯ (холодна зброя з кривим сталевим лезом), КЛИНО́К, ША́ШКА розм., КОРАБЕ́ЛЯ заст.; ДОМА́ХА заст. (з дамаської сталі). | ||
| + | ==Цитати української літератури з використанням слова "домаха"== | ||
| + | 1. "— Де? — хитнула головою '''Домаха'''.— Шукай їх! Ти його піймаєш" (Винниченко Володимир Кирилович - "Студент")<br /> | ||
| + | 2. "Як же вслухався у се Наум та як розходивсь! Притьмом: давай музику та й давай! Нiгде дiтись: побiгла моторнiша iз усiх, от таки '''Домаха''' Третякiвна, до скрипника та й приклика його" (Квітка-Основ’яненко Григорій Федорович - "Маруся")<br /> | ||
| + | 3. "На хуторі господарив сам, у селі стара мати '''Домаха''' заправляла" (Самчук Улас Олексійович - "Марія")<br /> | ||
| + | 4. "Стала наша '''Домаха''' та оглядається i каже голосно: "Ох менi лихо! забула хустку… Коли б хто пiдняв та вiддав, то я вже знаю, як би йому подякувала!"" (Квітка-Основ’яненко Григорій Федорович - "Салдацький патрет")<br /> | ||
| + | 5. "Як тільки простую вулицею проз Кушніренка, то ті лобурі повибігають та й репетують: "Тітко '''Домахо'''! а нащо ви хотіли в нас порося вкрасти? Тітка Домаха злодійка!" Та, їй-богу, аж на тин повилазять та ще й грудками на мене шпурляють" (Нечуй-Левицький Іван Семенович - "Невинна") | ||
Версія за 23:54, 14 квітня 2023
Домаха
Зміст
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.
Дома́ха, хи, ж.
1) Жилище, домъ, мѣстопребываніе (у рыбаковъ). Браун. 43.
2) Первый уловъ, ближайшій къ стоянкѣ рыбаковъ. Левиц. І.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.
дома́ха — старовинна козацька шабля, виготовлена з дамаської сталі. По Поліссі Гонта бенкетує, А Залізняк в Смілянщині Домаху гартує (Т. Шевченко).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971.
ДОМА́ХА, и, жін. Старовинна назва шаблі, виготовленої з дамаської сталі. По Поліссі Гонта бенкетує, А Залізняк в Смілянщині Домаху гартує (Тарас Шевченко, I, 1951, 114); Синові залишив [Стратон].. кілька гаківниць з козацького острова та з десяток домах (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 84).
Синоніми
ША́БЛЯ (холодна зброя з кривим сталевим лезом), КЛИНО́К, ША́ШКА розм., КОРАБЕ́ЛЯ заст.; ДОМА́ХА заст. (з дамаської сталі).
Цитати української літератури з використанням слова "домаха"
1. "— Де? — хитнула головою Домаха.— Шукай їх! Ти його піймаєш" (Винниченко Володимир Кирилович - "Студент")
2. "Як же вслухався у се Наум та як розходивсь! Притьмом: давай музику та й давай! Нiгде дiтись: побiгла моторнiша iз усiх, от таки Домаха Третякiвна, до скрипника та й приклика його" (Квітка-Основ’яненко Григорій Федорович - "Маруся")
3. "На хуторі господарив сам, у селі стара мати Домаха заправляла" (Самчук Улас Олексійович - "Марія")
4. "Стала наша Домаха та оглядається i каже голосно: "Ох менi лихо! забула хустку… Коли б хто пiдняв та вiддав, то я вже знаю, як би йому подякувала!"" (Квітка-Основ’яненко Григорій Федорович - "Салдацький патрет")
5. "Як тільки простую вулицею проз Кушніренка, то ті лобурі повибігають та й репетують: "Тітко Домахо! а нащо ви хотіли в нас порося вкрасти? Тітка Домаха злодійка!" Та, їй-богу, аж на тин повилазять та ще й грудками на мене шпурляють" (Нечуй-Левицький Іван Семенович - "Невинна")
