Домаха

Домаха

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.

Дома́ха, хи, ж.
1) Жилище, домъ, мѣстопребываніе (у рыбаковъ). Браун. 43.
2) Первый уловъ, ближайшій къ стоянкѣ рыбаковъ. Левиц. І.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.

дома́ха — старовинна козацька шабля, виготовлена з дамаської сталі. По Поліссі Гонта бенкетує, А Залізняк в Смілянщині Домаху гартує (Т. Шевченко).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971.

ДОМА́ХА, и, жін. Старовинна назва шаблі, виготовленої з дамаської сталі. По Поліссі Гонта бенкетує, А Залізняк в Смілянщині Домаху гартує (Тарас Шевченко, I, 1951, 114); Синові залишив [Стратон].. кілька гаківниць з козацького острова та з десяток домах (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 84).

Синоніми

ША́БЛЯ (холодна зброя з кривим сталевим лезом), КЛИНО́К, ША́ШКА розм., КОРАБЕ́ЛЯ заст.; ДОМА́ХА заст. (з дамаської сталі).

Цитати української літератури з використанням слова "домаха"

1. "— Де? — хитнула головою Домаха.— Шукай їх! Ти його піймаєш" (Винниченко Володимир Кирилович - "Студент")
2. "Як же вслухався у се Наум та як розходивсь! Притьмом: давай музику та й давай! Нiгде дiтись: побiгла моторнiша iз усiх, от таки Домаха Третякiвна, до скрипника та й приклика його" (Квітка-Основ’яненко Григорій Федорович - "Маруся")
3. "На хуторі господарив сам, у селі стара мати Домаха заправляла" (Самчук Улас Олексійович - "Марія")
4. "Стала наша Домаха та оглядається i каже голосно: "Ох менi лихо! забула хустку… Коли б хто пiдняв та вiддав, то я вже знаю, як би йому подякувала!"" (Квітка-Основ’яненко Григорій Федорович - "Салдацький патрет")
5. "Як тільки простую вулицею проз Кушніренка, то ті лобурі повибігають та й репетують: "Тітко Домахо! а нащо ви хотіли в нас порося вкрасти? Тітка Домаха злодійка!" Та, їй-богу, аж на тин повилазять та ще й грудками на мене шпурляють" (Нечуй-Левицький Іван Семенович - "Невинна")

Ілюстрації

•