Відмінності між версіями «Вантажити»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Ілюстрації) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 17: | Рядок 17: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Vantazh 1.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Vantazh 1.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Vantazh_2.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Vantazh_2.png|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Vantazh_3. | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Vantazh_3.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
|} | |} | ||
Версія за 23:21, 22 листопада 2015
Вантажити, -жу, -жиш, гл. Нагружать. Желех. Не годиться поганенький візок тяжким заліззям вантажити не видержить.
Зміст
Сучасні словники
"Вантажити" жу, жиш, недок., перех.
1. Наповнювати (віз, машину, вагон, судно і т. ін.) вантажем (у 1 знач.). — Ну, звісно! Не піду ж я сам орати або вантажити вози (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 25); Він камінь б'є, вантажить пароплави (Володимир Сосюра, Зел. світ, 1949, 134).
2. Складати, накладати вантаж (у 1 знач.) на віз, автомобіль, судно і т. ін. для перевезення. Козацтво серед ночі вантажило на мажі хліб, щоб везти на снідання оборонцям города (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 333); Вже добре видно гору кавунів — їх вантажать у величезну баржу (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 728).
Ілюстрації
|
|
|
