Відмінності між версіями «Вантажити»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | |||
+ | '''Вантажити, -жу, -жиш, '''''гл. ''Нагружать. Желех. ''Не годиться поганенький візок тяжким заліззям вантажити не видержить. '' | ||
[[Категорія:Ва]] | [[Категорія:Ва]] | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
− | + | ВАНТАЖИТИ, жу, жиш, недок., перех. | |
+ | 1. Наповнювати (віз, машину, вагон, судно і т. ін.) вантажем (у 1 знач.). — Ну, звісно! Не піду ж я сам орати або вантажити вози (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 25); Він камінь б'є, вантажить пароплави (Володимир Сосюра, Зел. світ, 1949, 134). | ||
+ | 2. Складати, накладати вантаж (у 1 знач.) на віз, автомобіль, судно і т. ін. для перевезення. Козацтво серед ночі вантажило на мажі хліб, щоб везти на снідання оборонцям города (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 333); Вже добре видно гору кавунів — їх вантажать у величезну баржу (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 728). | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" |
Версія за 22:15, 22 листопада 2015
Вантажити, -жу, -жиш, гл. Нагружать. Желех. Не годиться поганенький візок тяжким заліззям вантажити не видержить.
Зміст
Сучасні словники
ВАНТАЖИТИ, жу, жиш, недок., перех. 1. Наповнювати (віз, машину, вагон, судно і т. ін.) вантажем (у 1 знач.). — Ну, звісно! Не піду ж я сам орати або вантажити вози (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 25); Він камінь б'є, вантажить пароплави (Володимир Сосюра, Зел. світ, 1949, 134). 2. Складати, накладати вантаж (у 1 знач.) на віз, автомобіль, судно і т. ін. для перевезення. Козацтво серед ночі вантажило на мажі хліб, щоб везти на снідання оборонцям города (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 333); Вже добре видно гору кавунів — їх вантажать у величезну баржу (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 728).