Відмінності між версіями «Свербигуз»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Ілюстрації)
(Ілюстрації)
Рядок 23: Рядок 23:
 
|- valign="top"
 
|- valign="top"
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Свербига.jpg|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Свербига.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Bunias orientalis.jpg|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:275px-202 Bunias orientalis.jpg|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:265px-Bunias orientalis.jpg|x140px]]  
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:265px-Bunias orientalis.jpg|x140px]]  
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Свербига восточная.jpg|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Свербига восточная.jpg|x140px]]

Версія за 18:41, 25 жовтня 2015

Словник Грінченка

Свербигуз, -за, м. 1) Часто чешущій задницу. 2) Раст. Torilis Antrysous Gaert. ЗЮЗО. I. 139.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СВЕРБИГУ́З, а, чол., бот. (Bunias, L.). Рід дво- або багаторічних трав'янистих рослин родини хрестоцвітих, листки яких вживають у їжу.

Українсько-російський словник

СВЕРБИГУЗ

см. свербига

E-slovnik - Тлумачний словник української мови

-а, ч.

1) бот. Рід дво- чи багаторічних трав'янистих рослин родини хрестоцвітих.

2) розм. Той, хто часто чеше сідниці.

Ілюстрації

Свербига.jpg 275px-202 Bunias orientalis.jpg 265px-Bunias orientalis.jpg Свербига восточная.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання