Відмінності між версіями «Караван»

Версія за 19:26, 30 листопада 2014

Караван, -ну, м. 1) Большая повозка, фургонъ. 2) Траурныя дроги. Желех. 3) Винокуренный заводъ. Збудував караван і жене таку горілку, що люде зо всіх слобід ідуть до його купувати. Стор. 4) Караванъ. За для його звертають каравани, ідуть степом і марне погибають. К. Іов. 14. 5) Толпа людей, ищущихъ работы. 6) Отдѣлъ конскаго табуна изъ одного жеребца и нѣсколькихъ кобылъ. 7) Нѣсколько рѣчныхъ судовъ, идущихъ въ товариществѣ.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КАРАВА́Н, у, чол. 1. Валка в'ючних тварин (верблюдів, мулів, ослів), що перевозять пустелею, степом вантажі та людей. Коли так згодом надходить якийсь караван. Ревуть верблюди, летить хмара піску, мотаються горби верблюжі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 151); Тихо Нігер котивсь по піску.. Каравани спускалися з гір, І дзвенів їх брязкучий убір (Павло Грабовський, I, 1959, 473); По Сахарі плинуть каравани (Максим Рильський, I, 1960, 175);

- перен. Низка людей, тварин або предметів, що рухаються. Так линуть малим караваном у вирій запізнені птиці (Леся Українка, І, 1951, 309); * У порівняннях. Хмари котилися одна за одною, одна за одною безконечним караваном (Гнат Хоткевич, II, 1966, 222); Лодиженко взагалі був приголомшений видовищем. Караваном ішли люди в гори (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 148).

2. Кілька кораблів або плотів і т. ін., що пливуть один за одним. [Ольга:] То ми за полярним кругом попереджаємо про бурі і шторми каравани кораблів... (Олександр Корнійчук, Чому посміх. зорі, 1958, 25); Біля мосту збилися каравани плотів (Олекса Десняк, Опов., 1951, 30).
3. заст. Гуральня, винниця. Старший [спи] збудував караван і жене таку горілку, що люди зо всіх слобід ідуть до його купувати (Олекса Стороженко, I, 1957, 30); А прокинули [проклали] чугунку, Закипів її казан; Примостилися до тебе [до лісу] І сахарня, й караван (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 315).