Караван

Караван, -ну, м. 1) Большая повозка, фургонъ. 2) Траурныя дроги. Желех. 3) Винокуренный заводъ. Збудував караван і жене таку горілку, що люде зо всіх слобід ідуть до його купувати. Стор. 4) Караванъ. За для його звертають каравани, ідуть степом і марне погибають. К. Іов. 14. 5) Толпа людей, ищущихъ работы. 6) Отдѣлъ конскаго табуна изъ одного жеребца и нѣсколькихъ кобылъ. 7) Нѣсколько рѣчныхъ судовъ, идущихъ въ товариществѣ.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КАРАВА́Н, у, чол. 1. Валка в'ючних тварин (верблюдів, мулів, ослів), що перевозять пустелею, степом вантажі та людей. Коли так згодом надходить якийсь караван. Ревуть верблюди, летить хмара піску, мотаються горби верблюжі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 151); Тихо Нігер котивсь по піску.. Каравани спускалися з гір, І дзвенів їх брязкучий убір (Павло Грабовський, I, 1959, 473); По Сахарі плинуть каравани (Максим Рильський, I, 1960, 175);

• • перен. Низка людей, тварин або предметів, що рухаються. Так линуть малим караваном у вирій запізнені птиці (Леся Українка, І, 1951, 309); * У порівняннях. Хмари котилися одна за одною, одна за одною безконечним караваном (Гнат Хоткевич, II, 1966, 222); Лодиженко взагалі був приголомшений видовищем. Караваном ішли люди в гори (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 148).
    

2. Кілька кораблів або плотів і т. ін., що пливуть один за одним. [Ольга:] То ми за полярним кругом попереджаємо про бурі і шторми каравани кораблів... (Олександр Корнійчук, Чому посміх. зорі, 1958, 25); Біля мосту збилися каравани плотів (Олекса Десняк, Опов., 1951, 30).
3. заст. Гуральня, винниця. Старший [спи] збудував караван і жене таку горілку, що люди зо всіх слобід ідуть до його купувати (Олекса Стороженко, I, 1957, 30); А прокинули [проклали] чугунку, Закипів її казан; Примостилися до тебе [до лісу] І сахарня, й караван (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 315).

"Словопедія" Орфографічний словник української мови

карава́н
іменник чоловічого роду

"Словопедія" Словник іншомовник слів

Караван; ч.
(фр., з перс., кар(е)ван)
1. Валка в'ючних тварин (верблюдів, мулів, ослів), що перевозять пустелею, степом вантажі та людей; табун.
2. Кілька кораблів або плотів і т. ін., які пливуть один за одним.
3. заст. Ґуральня, винниця.

"Словопедія" Словник іншомовних слів Мельничука

Карава́н
[франц. caravane, з перс. кар (е) ван]
1. Група в’ючних тварин що перевозять вантажі та людей переважно в пустельних районах.
2. Кілька транспортних суден, що рухаються одне за одним.

Ілюстрації

Див. також

Караван.

Караван моїх днiв йде неспiшним розмiреним кроком,
Проминаючи поспiль мiста, i подiї, й людей.
Як стовпи верстовi десь позаду стоять рiк за роком
I пливуть мiражi перед ним сподiвань i iдей.

Зупинити не можу його, анi швидше погнати:
Лиш один поводир йому - Час - i володар, i пан.
Вiн один має силу i ранити, i лiкувати,
I пiдвладний йому йде вперед i вперед караван.

Караван моїх днiв, що несе непосильную ношу:
В нiй i радостi дрiбка, i смутку ладунок важкий;
Є невдачi i успiхи, справи поганi й хорошi,
А попереду всього - лiхтарик любовi ясний.

Той лiхтар не дозволить нiколи в пiтьмi заблукати,
Вiн - єдина надiя, єдине спасiння моє...
Скiльки можна, скажiть менi, в бiлому свiтi блукати:
Йди вперед, караван, там за обрiй, де сонце встає.

Караван моїх днiв десь пристане колись до причалу
I настане той день, коли "завтра" уже не прийде.
Все зробити не встигну, а хочу, як всi ми, немало -
Та стараюсь поки ще мiй занавiс не упаде.

Пам'ятайте, коханi, я зла не хотiв нi для кого,
Будьте дружнi завжди i мене за грiхи не судiть,
Без печалi мене проведiть у останню дорогу
I нехай мiй лiхтарик над вами довiку горить.