Відмінності між версіями «Гадя»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(Створена сторінка: '''Гадя, -дяти, '''''с. ''1) Змѣенышъ, змѣиное отродье. Федьк. 2) '''Гадє сліпе'''. Рыба Petromyzon fluv. Шух. ...) |
|||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Гадя, -дяти, '''''с. ''1) Змѣенышъ, змѣиное отродье. Федьк. 2) '''Гадє сліпе'''. Рыба Petromyzon fluv. Шух. I. 24. | '''Гадя, -дяти, '''''с. ''1) Змѣенышъ, змѣиное отродье. Федьк. 2) '''Гадє сліпе'''. Рыба Petromyzon fluv. Шух. I. 24. | ||
[[Категорія:Га]] | [[Категорія:Га]] | ||
+ | |||
+ | ==Сучасні словники== | ||
+ | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
+ | |||
+ | ===[http://sum.in.ua/s/Babakh Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
+ | ГАДЯ, яти, сер., розм. | ||
+ | |||
+ | 1. Маля гада (у 1 знач.). | ||
+ | |||
+ | 2. перен., зневажл. Про злу підступну молоду людину. — Гадає [Григорій], що як Сава візьме його гадя, його Рахірку, то ми таки зараз відділимо йому половину нашої землі (Ольга Кобилянська, II, 1956, 39). | ||
+ | |||
+ | ===[http://slovopedia.org.ua/35/53393/38527.html Орфографічний словник української мови]=== | ||
+ | |||
+ | гадя́ – іменник середнього роду, істота | ||
+ | |||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:|x160px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:|x160px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:|x160px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:|x160px]] | ||
+ | |} | ||
+ | |||
+ | ==Медіа== | ||
+ | {{#ev:youtube|utwuQd6RJa4}} | ||
+ | |||
+ | ==Зовнішні посилання== | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]] |
Версія за 21:11, 13 січня 2014
Гадя, -дяти, с. 1) Змѣенышъ, змѣиное отродье. Федьк. 2) Гадє сліпе. Рыба Petromyzon fluv. Шух. I. 24.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ГАДЯ, яти, сер., розм.
1. Маля гада (у 1 знач.).
2. перен., зневажл. Про злу підступну молоду людину. — Гадає [Григорій], що як Сава візьме його гадя, його Рахірку, то ми таки зараз відділимо йому половину нашої землі (Ольга Кобилянська, II, 1956, 39).
Орфографічний словник української мови
гадя́ – іменник середнього роду, істота
Ілюстрації
[[Зображення:|x160px]] | [[Зображення:|x160px]] | [[Зображення:|x160px]] | [[Зображення:|x160px]] |