Гадя

Гадя, -дяти, с. 1) Змѣенышъ, змѣиное отродье. Федьк. 2) Гадє сліпе. Рыба Petromyzon fluv. Шух. I. 24.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ГАДЯ, яти, сер., розм.

1. Маля гада (у 1 знач.).

2. перен., зневажл. Про злу підступну молоду людину. — Гадає [Григорій], що як Сава візьме його гадя, його Рахірку, то ми таки зараз відділимо йому половину нашої землі (Ольга Кобилянська, II, 1956, 39).

Орфографічний словник української мови

гадя́ – іменник середнього роду, істота

Ілюстрації