Відмінності між версіями «Гадя»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Ілюстрації) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 21: | Рядок 21: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:44057_1.jpg|x160px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:44057_1.jpg|x160px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:I_(1).jpg|x160px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:I_(1).jpg|x160px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:|x160px]] | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:I_(2).jpg|x160px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:|x160px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:|x160px]] | ||
|} | |} | ||
Версія за 21:16, 13 січня 2014
Гадя, -дяти, с. 1) Змѣенышъ, змѣиное отродье. Федьк. 2) Гадє сліпе. Рыба Petromyzon fluv. Шух. I. 24.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ГАДЯ, яти, сер., розм.
1. Маля гада (у 1 знач.).
2. перен., зневажл. Про злу підступну молоду людину. — Гадає [Григорій], що як Сава візьме його гадя, його Рахірку, то ми таки зараз відділимо йому половину нашої землі (Ольга Кобилянська, II, 1956, 39).
Орфографічний словник української мови
гадя́ – іменник середнього роду, істота
Ілюстрації
|
.jpg)
|
.jpg)
|
[[Зображення:|x160px]] |
