Відмінності між версіями «Турок»
(Створена сторінка: '''Турок, -рка, '''''м. ''1) Турокъ. 2) Птица Fringilla rosea. Шейк. Вх. Пч. II. 11. Ум. '''Турчин, туронько. '''АД. ...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Турок, -рка, '''''м. ''1) Турокъ. 2) Птица Fringilla rosea. Шейк. Вх. Пч. II. 11. Ум. '''Турчин, туронько. '''АД. І. 312. | '''Турок, -рка, '''''м. ''1) Турокъ. 2) Птица Fringilla rosea. Шейк. Вх. Пч. II. 11. Ум. '''Турчин, туронько. '''АД. І. 312. | ||
[[Категорія:Ту]] | [[Категорія:Ту]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | '''ТУРКИ''', ів, мн. (одн. турок, рка, чол.; туркеня і рідко турчанка, и, жін.). Народ, що становить основне населення Туреччини. | ||
| + | |||
| + | '''ТУ́РЧИН''', а, чол., заст. Турок. — Тяжко, тату, Із своєї хати До турчина поганого В сусіди прохатись (Тарас Шевченко, II, 1963, 344); Ледве він [Остап] встиг забачити взброеного [озброєного] турчина (Марко Вовчок, I, 1955, 328); Рвався неситий турчин У ці гори ясні, І пішов проти ворога він Та й поліг на війні (Любов Забашта, Вибр., 1958, 76); | ||
| + | |||
| + | // збірн. Турки. Ой, не дивись, султане, За море к Ацхуру: Там достав уже й достане Турчин добре в шкуру | ||
| + | |||
| + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ||
| + | '''ту́рки''' (одн. ч. ту́рок, застаріле — турчи́н, ж. турке́ня = турча́нка, застаріле — турчи́нка). У ХІІІ—XVIII ст. турки-огуди, пізніше турки-османи нападали на Київську Русь, згодом — на Україну; у XVII ст. Османська імперія загарбала Поділля і частину Правобережної України; у XVIII ст. від турецького ярма визволилася південна частина України, Поділля, Крим; українське козацтво впродовж тривалого часу боролося проти частих набігів турків; ця боротьба оспівана в народних думах та піснях; як народ іншої віри українцями сприймався чужим, чужокровним, чужовірним, тому й клялися: «Турецький син буду, якщо то неправда». Виступили з-за лиману З турками татари (Т. Шевченко); Нам треба туркам і татарам за всі нальоти одсіч дать! (В. Сосюра); Ходім турка воювать, Свою землю одбирать! (пісня); У туркені на тім боці хата на помості (пісня); Оттаке-то! Тяжко, тату, Із своєї хати до турчина поганого В сусіди прохатись (Т. Шевченко); Ой, не дивись, султане, За море з Ацхуру: Там достав уже й достане Турчин добре в шкуру (П. Гулак-Артемовський). | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Турок.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Турок2.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Турок3.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|2mm-iJ45h7Y}} | ||
| + | ==Цікаві факти== | ||
| + | ===[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]=== | ||
| + | Предки турків — огузи — почали переселятися з Середньої Азії на територію Туреччини близько 1000 років тому, асимілюючи корінне населення, представлене греками на заході (Іонія, Каппадокія), а також курдами і вірменами на сході (Кілікія). До складу турецького народу також увійшли яничари, що комплектувалися з хлопчиків балканських народів, в тому числі слов'ян. | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2021 року]] | ||
Поточна версія на 10:25, 13 листопада 2021
Турок, -рка, м. 1) Турокъ. 2) Птица Fringilla rosea. Шейк. Вх. Пч. II. 11. Ум. Турчин, туронько. АД. І. 312.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ТУРКИ, ів, мн. (одн. турок, рка, чол.; туркеня і рідко турчанка, и, жін.). Народ, що становить основне населення Туреччини.
ТУ́РЧИН, а, чол., заст. Турок. — Тяжко, тату, Із своєї хати До турчина поганого В сусіди прохатись (Тарас Шевченко, II, 1963, 344); Ледве він [Остап] встиг забачити взброеного [озброєного] турчина (Марко Вовчок, I, 1955, 328); Рвався неситий турчин У ці гори ясні, І пішов проти ворога він Та й поліг на війні (Любов Забашта, Вибр., 1958, 76);
// збірн. Турки. Ой, не дивись, султане, За море к Ацхуру: Там достав уже й достане Турчин добре в шкуру
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ту́рки (одн. ч. ту́рок, застаріле — турчи́н, ж. турке́ня = турча́нка, застаріле — турчи́нка). У ХІІІ—XVIII ст. турки-огуди, пізніше турки-османи нападали на Київську Русь, згодом — на Україну; у XVII ст. Османська імперія загарбала Поділля і частину Правобережної України; у XVIII ст. від турецького ярма визволилася південна частина України, Поділля, Крим; українське козацтво впродовж тривалого часу боролося проти частих набігів турків; ця боротьба оспівана в народних думах та піснях; як народ іншої віри українцями сприймався чужим, чужокровним, чужовірним, тому й клялися: «Турецький син буду, якщо то неправда». Виступили з-за лиману З турками татари (Т. Шевченко); Нам треба туркам і татарам за всі нальоти одсіч дать! (В. Сосюра); Ходім турка воювать, Свою землю одбирать! (пісня); У туркені на тім боці хата на помості (пісня); Оттаке-то! Тяжко, тату, Із своєї хати до турчина поганого В сусіди прохатись (Т. Шевченко); Ой, не дивись, султане, За море з Ацхуру: Там достав уже й достане Турчин добре в шкуру (П. Гулак-Артемовський).
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Цікаві факти
Матеріал з Вікіпедії
Предки турків — огузи — почали переселятися з Середньої Азії на територію Туреччини близько 1000 років тому, асимілюючи корінне населення, представлене греками на заході (Іонія, Каппадокія), а також курдами і вірменами на сході (Кілікія). До складу турецького народу також увійшли яничари, що комплектувалися з хлопчиків балканських народів, в тому числі слов'ян.
