Турок

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Турок, -рка, м. 1) Турокъ. 2) Птица Fringilla rosea. Шейк. Вх. Пч. II. 11. Ум. Турчин, туронько. АД. І. 312.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ТУРКИ, ів, мн. (одн. турок, рка, чол.; туркеня і рідко турчанка, и, жін.). Народ, що становить основне населення Туреччини.

ТУ́РЧИН, а, чол., заст. Турок. — Тяжко, тату, Із своєї хати До турчина поганого В сусіди прохатись (Тарас Шевченко, II, 1963, 344); Ледве він [Остап] встиг забачити взброеного [озброєного] турчина (Марко Вовчок, I, 1955, 328); Рвався неситий турчин У ці гори ясні, І пішов проти ворога він Та й поліг на війні (Любов Забашта, Вибр., 1958, 76);

// збірн. Турки. Ой, не дивись, султане, За море к Ацхуру: Там достав уже й достане Турчин добре в шкуру

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ту́рки (одн. ч. ту́рок, застаріле — турчи́н, ж. турке́ня = турча́нка, застаріле — турчи́нка). У ХІІІ—XVIII ст. турки-огуди, пізніше турки-османи нападали на Київську Русь, згодом — на Україну; у XVII ст. Османська імперія загарбала Поділля і частину Правобережної України; у XVIII ст. від турецького ярма визволилася південна частина України, Поділля, Крим; українське козацтво впродовж тривалого часу боролося проти частих набігів турків; ця боротьба оспівана в народних думах та піснях; як народ іншої віри українцями сприймався чужим, чужокровним, чужовірним, тому й клялися: «Турецький син буду, якщо то неправда». Виступили з-за лиману З турками татари (Т. Шевченко); Нам треба туркам і татарам за всі нальоти одсіч дать! (В. Сосюра); Ходім турка воювать, Свою землю одбирать! (пісня); У туркені на тім боці хата на помості (пісня); Оттаке-то! Тяжко, тату, Із своєї хати до турчина поганого В сусіди прохатись (Т. Шевченко); Ой, не дивись, султане, За море з Ацхуру: Там достав уже й достане Турчин добре в шкуру (П. Гулак-Артемовський).

Ілюстрації

Турок.jpg Турок2.jpg Турок3.jpg

Медіа

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

Предки турків — огузи — почали переселятися з Середньої Азії на територію Туреччини близько 1000 років тому, асимілюючи корінне населення, представлене греками на заході (Іонія, Каппадокія), а також курдами і вірменами на сході (Кілікія). До складу турецького народу також увійшли яничари, що комплектувалися з хлопчиків балканських народів, в тому числі слов'ян.