Відмінності між версіями «Рикати»
(Створена сторінка: '''Рика́ти, -ка́ю, -єш, одн. в. рикнути, -ну, -неш, '''''гл. ''1) Рычать, рыкнуть. ''Вовк як рикнув, збі...) |
|||
| (не показані 2 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Рика́ти, -ка́ю, -єш, одн. в. рикнути, -ну, -неш, '''''гл. ''1) Рычать, рыкнуть. ''Вовк як рикнув, збіглось вовків щось із тисячу. ''Рудч. Ск. І. 32. 2) Ревѣть, заревѣть. ''Рикає віл. ''Н.-Волын. у. ''Теля рикає, а корова десь пішла. ''Каменец. у. ''Рикнув віл на сім сіл. ''Ном. стр. 290. 3) Грозно кричать. ''Рикає, наче лев. ''К. МБ. II. 124. | + | ==Сучасні словники== |
| + | ===[http://sum.in.ua/s/rykaty Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | РИКАТИ, аю, аєш, недок., РИКНУТИ, ну, неш, док. | ||
| + | |||
| + | 1. неперех. Видавати рик (про тварин). У тому місці, де риба підскакувала, ведмідь гатив лапами по воді. Замість риби попадалося каміння. Він відкидав його злісно вбік і люто рикав (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 315); — А що то за рик, діду? .. — Рикають олені, — тримав на голові в дівчини свою руку Ант (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 9); Велика чорна корова заплуталася рогами в тоненьке гілля і люто робила собі серед нього дорогу, а за нею рикало двоє величезних телят (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 121); — В мене аж отут похололо, коли він [леопард] рикнув, — поклавши руку на живіт, зізналась мадам Шило (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 135); | ||
| + | // перен. Створювати різкі, сильні звуки, що нагадують рик тварин. Наче звір, рикає море; А плавці вже бачать горе (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 127); І рикнули роги, крик бою гуде... Оце ж то загибіль [загибель] хозарам іде! (Іван Франко, XI, 1952, 464). | ||
| + | |||
| + | 2. перех. і без додатка, перен., розм. Говорити що-небудь грубо й уривчасто. Іззаду Тягнирядно.. спинився, уперся, як віл, і мусили вести до підводи силою, а він бився в руках і хрипло рикав огидну лайку (Андрій Головко, II, 1957, 185); — Стій! Стріляю! — рикає вартовий (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 144); — Мовчіть, стара потворо! — рикнув Андруша (Ольга Кобилянська, II, 1956, 299). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 534. | ||
| + | ===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/50838-rykaty.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]=== | ||
| + | '''Рика́ти, -ка́ю, -єш, одн. в. рикнути, -ну, -неш, '''''гл. ''1) Рычать, рыкнуть. ''Вовк як рикнув, збіглось вовків щось із тисячу. ''Рудч. Ск. І. 32. 2) Ревѣть, заревѣть. ''Рикає віл. ''Н.-Волын. у. ''Теля рикає, а корова десь пішла. ''Каменец. у. ''Рикнув віл на сім сіл. ''Ном. стр. 290. 3) Грозно кричать. ''Рикає, наче лев. ''К. МБ. II. 124. | ||
| + | |||
| + | ==Іноземні словники== | ||
| + | ===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]=== | ||
| + | ри́кати | ||
| + | дієслово недоконаного виду | ||
| + | |||
| + | Орфографічний словник української мови. 2005. | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Рикнути.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Рикнути1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Рикнути2.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube| geAEsEx56Ks}} | ||
| + | |||
| + | ===[http://wiki.kubg.edu.ua/Рикати#.D0.A1.D0.BB.D0.BE.D0.B2.D0.BD.D0.B8.D0.BA_.D1.83.D0.BA.D1.80.D0.B0.D1.97.D0.BD.D1.81.D1.8C.D0.BA.D0.BE.D1.97_.D0.BC.D0.BE.D0.B2.D0.B8_.D0.B7.D0.B0_.D1.80.D0.B5]=== | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
[[Категорія:Ри]] | [[Категорія:Ри]] | ||
Поточна версія на 18:36, 16 листопада 2018
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
РИКАТИ, аю, аєш, недок., РИКНУТИ, ну, неш, док.
1. неперех. Видавати рик (про тварин). У тому місці, де риба підскакувала, ведмідь гатив лапами по воді. Замість риби попадалося каміння. Він відкидав його злісно вбік і люто рикав (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 315); — А що то за рик, діду? .. — Рикають олені, — тримав на голові в дівчини свою руку Ант (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 9); Велика чорна корова заплуталася рогами в тоненьке гілля і люто робила собі серед нього дорогу, а за нею рикало двоє величезних телят (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 121); — В мене аж отут похололо, коли він [леопард] рикнув, — поклавши руку на живіт, зізналась мадам Шило (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 135); // перен. Створювати різкі, сильні звуки, що нагадують рик тварин. Наче звір, рикає море; А плавці вже бачать горе (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 127); І рикнули роги, крик бою гуде... Оце ж то загибіль [загибель] хозарам іде! (Іван Франко, XI, 1952, 464).
2. перех. і без додатка, перен., розм. Говорити що-небудь грубо й уривчасто. Іззаду Тягнирядно.. спинився, уперся, як віл, і мусили вести до підводи силою, а він бився в руках і хрипло рикав огидну лайку (Андрій Головко, II, 1957, 185); — Стій! Стріляю! — рикає вартовий (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 144); — Мовчіть, стара потворо! — рикнув Андруша (Ольга Кобилянська, II, 1956, 299).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 534.
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Рика́ти, -ка́ю, -єш, одн. в. рикнути, -ну, -неш, гл. 1) Рычать, рыкнуть. Вовк як рикнув, збіглось вовків щось із тисячу. Рудч. Ск. І. 32. 2) Ревѣть, заревѣть. Рикає віл. Н.-Волын. у. Теля рикає, а корова десь пішла. Каменец. у. Рикнув віл на сім сіл. Ном. стр. 290. 3) Грозно кричать. Рикає, наче лев. К. МБ. II. 124.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
ри́кати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови. 2005.
Ілюстрації
|
|
|
