Відмінності між версіями «Репіжити»
(Створена сторінка: '''Репіжити, -жу, -жиш, '''''гл. ''1) Сильно колотить, бить. ''Сів він на неї ''(на лошицю) ''та й дава...) |
|||
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Репіжити, -жу, -жиш, '''''гл. ''1) Сильно колотить, бить. ''Сів він на неї ''(на лошицю) ''та й давай репіжить тією палицею. ''Грин. І. 258. 2) = '''Репігати. '''''Дощ репіжить. ''Угор. 3) Плакать, рваться. ''Дитина рипіжала з півгодини. ''Вх. Зн. 59. | '''Репіжити, -жу, -жиш, '''''гл. ''1) Сильно колотить, бить. ''Сів він на неї ''(на лошицю) ''та й давай репіжить тією палицею. ''Грин. І. 258. 2) = '''Репігати. '''''Дощ репіжить. ''Угор. 3) Плакать, рваться. ''Дитина рипіжала з півгодини. ''Вх. Зн. 59. | ||
[[Категорія:Ре]] | [[Категорія:Ре]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | РЕПІЖИТИ, жу, жиш, розм. | ||
| + | 1. перех. Дуже, сильно бити, шмагати, хльостати кого-небудь. Якась звіряча лють. Ніби не вороного він репіжить, що аж клоччя спітнілої шерсті летить з нього і ще більше казить господаря (Іван Ле, Вибр., 1939, 30); Он кума Тетяна репіжить Миколку за те, що шапку.. загубив (Остап Вишня, I, 1956, 26); Пальоха вигинався, ховав голову, нахилявся вперед. А Ауер товк його ногами, чимдуж репіжив, поки припер до стіни (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 98). | ||
| + | 2. неперех. Лити, періщити (про дощ). Добувся я до Козлова — вже добре похолодало, надворі саме дощ репіжив (Олесь Гончар, М. Братусь, 1951, 23); — Дощ репіжить, новий віз і вся упряж мокнуть коло самого навісу (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 486). | ||
| + | 3. неперех. Сильно, надривно плакати. Дитина репіжила з півгодини (Словник Грінченка). | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 510. | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Поточна версія на 16:03, 19 листопада 2017
Репіжити, -жу, -жиш, гл. 1) Сильно колотить, бить. Сів він на неї (на лошицю) та й давай репіжить тією палицею. Грин. І. 258. 2) = Репігати. Дощ репіжить. Угор. 3) Плакать, рваться. Дитина рипіжала з півгодини. Вх. Зн. 59.
Зміст
Сучасні словники
РЕПІЖИТИ, жу, жиш, розм. 1. перех. Дуже, сильно бити, шмагати, хльостати кого-небудь. Якась звіряча лють. Ніби не вороного він репіжить, що аж клоччя спітнілої шерсті летить з нього і ще більше казить господаря (Іван Ле, Вибр., 1939, 30); Он кума Тетяна репіжить Миколку за те, що шапку.. загубив (Остап Вишня, I, 1956, 26); Пальоха вигинався, ховав голову, нахилявся вперед. А Ауер товк його ногами, чимдуж репіжив, поки припер до стіни (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 98). 2. неперех. Лити, періщити (про дощ). Добувся я до Козлова — вже добре похолодало, надворі саме дощ репіжив (Олесь Гончар, М. Братусь, 1951, 23); — Дощ репіжить, новий віз і вся упряж мокнуть коло самого навісу (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 486). 3. неперех. Сильно, надривно плакати. Дитина репіжила з півгодини (Словник Грінченка).
Ілюстрації
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 510.
